Вiд Луки 1
1 Так як багато-хто брався складати оповідання про добре відомі нам події,
2 як передали нам ті, які були від самого початку очевидцями і служителями Слова,
3 то спало на думку й мені, докладно розвідавши від початку, описати тобі все за порядком, високодостойний
Теофіле,
4 щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
5 Був за днів Ірода, царя іудейського, священик, на ім'я Захарія, з черги Авієвого, та дружина його з роду
Ааронового, на ім'я Єлисавета.
6 Вони обоє були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і постанови Господні бездоганно.
7 Вони були бездітні, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
8 Одного разу, коли він служив перед Богом по порядку своєї черги,
9 за звичаєм священства, по жеребу випало йому ввійти в храм Господній для кадіння.
10 А безліч народу молилась надворі під час кадіння.
11 І тоді з'явився йому ангел Господній, ставши праворуч жертовника кадильного.
12 Коли Захарія побачив його, то стривожився, і страх напав на нього.
13 Але ангел сказав йому: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, і дружина твоя Єлисавета народить тобі
сина, і ти назвеш його Іоанн.
14 І буде тобі радість і втіха, і багато його народженню зрадіють.
15 Бо він буде великий перед Господом; не буде пити ні вина, ні п'янкого напою; і сповниться Духом Святим вже
від утроби матері своєї.
16 І багато синів Ізраїлевих він наверне до Господа Бога їхнього.
17 І він буде йти перед Ним в дусі і силі Іллі, щоб привернути серця батьків до дітей, і непокірних до образу думок
праведників, щоб представити Господеві народ приготовлений».
18 А Захарія сказав ангелові: «З чого я знатиму це? Адже я старий, і дружина моя похилого віку».
19 Ангел сказав йому у відповідь: «Я Гавриїл, котрий стою перед Господом; і посланий говорити з тобою і
звістити тобі цю добру новину.
20 І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити, аж до дня, коли це станеться, бо ти не повірив словам моїм, які
збудуться свого часу».
21 Тим часом люди чекали Захарію і дивувались, що він забарився в храмі.
22 Він же вийшовши, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння у храмі; і він пояснював їм
знаками і залишався німим.
23 А коли дні його служіння закінчились, він повернувся до свого дому.
24 Після того його дружина Єлисавета зачала, і вона таїлася з цим п'ять місяців, і говорила:
25 «Так Господь вчинив мені в ці дні, коли Він зглянувся на мене, щоб зняти з мене сором перед людьми».
26 А шостого місяця ангел Гавриїл був посланий від Бога в місто Галілеї, яке називається Назаретом,
27 до діви, зарученої з чоловіком, на ім'я Йосиф, з дому Давидового; а ім'я діви — Марія.
28 І ангел увійшов до неї і сказав: «Радій, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками».
29 Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і думала, що мало б означати це привітання?
30 А ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
31 І ось ти зачнеш в утробі, і народиш Сина, і даси йому ім'я: Ісус.
32 Він буде великий і назветься Сином Всевишнього, і Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його;
33 і Він буде царювати над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця».
34 Марія ж сказала ангелові: «Як же станеться це, коли я мужа не знаю?»
35 Та ангел сказав їй у відповідь: «Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього осінить тебе, тому і народжене
Святе назветься Сином Божим.
36 Ось і Єлисавета, родичка твоя, яку називають неплідною, і вона зачала сина в старості своїй, і їй уже шостий
місяць.
37 Бо у Бога не зостанеться неспроможним ніяке слово».
38 Тоді Марія промовила: «Я раба Господня. Нехай буде мені за словом твоїм». І ангел відійшов від неї.
39 Тими днями зібралась Марія і пішла поспішно в гірську околицю, в місто Іудине;
40 і вона увійшла в дім Захарії і привітала Єлисавету.
41 Коли Єлисавета почула привітання Марії, затріпотіла дитина в утробі її, і Єлисавета сповнилась Духом Святим;
42 і заговорила вона сильним голосом, кажучи: «Благословенна ти між жінками, і благословенний Плід утроби
твоєї!
43 І звідки мені це, що мати Господа мого прийшла до мене?
44 Бо як тільки голос привітання твого забренів у вухах моїх, з радості затріпотіла дитина в утробі моїй.
45 І блаженна ти, що повірила, бо сповниться сказане тобі від Господа».
46 А Марія сказала: «Величає душа моя Господа,
47 і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,
48 що Він зглянувся на покору раби Своєї, бо віднині всі народи будуть називати мене блаженною.
49 Бо велике вчинив мені Всемогутній. Нехай прославляється святе Ім'я Його.
50 І милість Його з роду в рід тим, хто боїться Його!
51 Він явив могутність руки Своєї, розпорошивши гордих в помислах сердець їхніх.
52 Поскидав могутніх з престолів і підніс смиренних.
53 Він наситив голодних добром, а тих, що багатіють, відіслав ні з чим.
54 Він пригорнув Ізраїля, слугу Свого, згадавши Своє милосердя.
55 Як обіцяв отцям нашим, Авраамові і потомству його, довіку».
56 Марія ж пробула з нею близько трьох місяців і повернулась до дому свого.
57 Єлисаветі настав час родити, і вона народила сина.
58 І почули сусіди і родина її, що звеличив Господь милість свою над нею, і раділи з нею.
59 І восьмого дня прийшли обрізати дитя, і хотіли назвати його Захарією, іменем батька його.
60 Але мати його сказала: «Ні, а назвати його Іоанном».
61 А вони сказали їй: «Нікого ж нема в родині твоїй, щоб називався цим ім'ям».
62 І питали тоді знаками батька, як він хотів би назвати його.
63 Він попросив табличку і написав на ній: «Ім'я його Іоанн». І всі здивувались.
64 І відразу уста його відкрились, і язик розв'язався, і він заговорив, благословляючи Бога.
65 І був страх у всіх навколишніх жителів; і розповідали про це кругом по всій гірській околиці Іудеї.
66 Усі, що чули це, розважали в серці своєму і говорили: «Чим буде дитина ця? І рука Господня була з нею».
67 І батько його Захарія сповнився Духом Святим і пророкував, промовляючи:
68 «Благословенний Господь Бог Ізраїля, що зглянувся і визволив народ Свій.
69 І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, слуги Свого,
70 як Він звістив устами Своїх святих пророків, що були від віку,
71 що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх ненависників наших;
72 створить милість з батьками нашими і спом'яне Свій святий завіт,
73 дати нам клятву, якою клявся отцеві нашому Авраамові,
74 щоб ми визволились від руки ворогів наших і безбоязно
75 служили Йому в святості і праведності перед Ним усі дні життя нашого.
76 Ти ж, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати дорогу
Йому,
77 щоб дати пізнати спасіння народові Його у відпущенні гріхів їхніх;
78 через велике милосердя нашого Бога, котрим відвідав нас Схід з висоти;
79 щоб просвітити сидячих у темряві і в тіні смертній, щоб спрямувати ноги наші на дорогу миру».
80 Дитя ж зростало і зміцнювалось духом. І перебував він у пустині до дня з'явлення свого Ізраїлеві.
Вiд Луки 2
1 Сталося тими днями, що вийшов наказ від кесаря Августа, зробити перепис населення по всій землі.
2 Цей перепис був перший за правління Квірінія Сірією.
3 І всі йшли записатися, кожен у своє місто.
4 Пішов також і Йосиф з Галілеї, з міста Назарету, в Іудею, в місто Давидове, яке називається Віфлієм, бо він був з
дому і роду Давидового,
5 записатися з Марією, з ним зарученою, котра була вагітна.
6 Коли ж були вони там, настав їй час родити.
7 І народила Сина свого Первенця і сповила Його і поклала в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.
8 І були на полі в тій стороні пастухи, які вночі стерегли отари свої.
9 Раптом ангел Господній з'явився їм, і слава Господня осіяла їх, і злякалися страхом великим.
10 А ангел сказав їм: «Не лякайтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде всім людям:
11 Бо сьогодні народився вам в місті Давидовім Спаситель, Котрий є Христос Господь.
12 Ось вам ознака: ви знайдете Дитину сповиту, яка лежатиме в яслах».
13 І раптом з'явилося з ангелом численне воїнство небесне, яке славило Бога і вигукувало:
14 «Слава у вишніх Богові і на землі мир, в людях благовоління!»
15 І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: «Ходім у Віфлієм і побачимо, що там
сталось, про що звістив нам Господь».
16 І вони пішли, поспішаючи, і знайшли Марію, Йосифа і Немовля, що лежало в яслах.
17 Побачивши Його, вони розповіли про те, що було звіщено їм про Немовля це.
18 І всі, хто чув, дивувались тому, що пастухи розповідали їм.
19 А Марія зберігала всі ці слова, роздумуючи в серці своєму.
20 І пастухи повернулись, славлячи і вихваляючи Бога за все те, що чули і бачили, як було їм сказано.
21 Як минуло вісім днів, коли належало обрізати Немовля, дали Йому ім'я Ісус, наречене ангелом до зачаття
Його в утробі.
22 І коли скінчились дні очищення їх, згідно закону Мойсея, принесли Його в Єрусалим, щоб представити Його
перед Господом.
23 Бо написано в законі Господньому: «Кожне первонароджене дитя чоловічої статі, яке розкриває утробу, має
бути посвячене Господеві».
24 І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, пару горлиць або пару голубенят.
25 Тоді був у Єрусалимі один чоловік на ім'я Симеон. Він був чоловік праведний і благочестивий, котрий чекав
утіхи для Ізраїля; і Дух Святий був на ньому.
26 І було звіщено йому Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього.
27 І він прийшов, натхнений Духом, в храм; і коли батьки принесли Дитя Ісуса, щоб виконати над Ним законний
звичай,
28 він взяв Його на руки, благословив Бога, і сказав:
29 «Нині, Владико, відпускаєш раба Твого за Твоїм словом з миром
30 бо очі мої бачили спасіння Твоє,
31 яке Ти приготував перед усіма народами;
32 світло на просвіту язичникам і на славу народу Твого — Ізраїля».
33 Иосиф і мати Його дивувались тому, що було сказано про Нього.
34 І благословив їх Симеон, і сказав Марії, матері Його: «Ось, лежить Цей на падіння і на вставання багатьох в
Ізраїлі і на знак сперечання.
35 І Тобі самій меч пройде душу, — щоб відкрились помисли багатьох сердець».
36 І була тут Анна пророчиця, дочка Фануїла з племені Асирового; вона була в глибокій старості, проживши з
чоловіком сім років від свого дівоцтва,
37 вдова років вісімдесяти чотирьох, яка не відходила від храму, служачи Богові молитвою і постом вдень і вночі.
38 Прийшовши в той час, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто очікував визволення Єрусалиму.
39 А як вони виконали все за законом Господнім, вернулись у Галілею, в своє місто Назарет.
40 Дитя зростало та зміцнювалось духом, сповнюючись мудрістю, і благодать Божа була на Нім.
41 Батьки Його ходили в Єрусалим щороку на свято Пасхи.
42 І коли Йому було дванадцять років, вони прийшли в Єрусалим, за звичаєм, на свято.
43 Як скінчилися дні свята, і вони поверталися, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і
мати Його,
44 а думали, що Він іде з іншими. Пройшовши день дороги, почали шукати Його між родичами та знайомими.
45 І, не знайшовши Його, повернулись в Єрусалим, шукаючи Його.
46 І через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухаючи та запитуючи їх.
47 А всі, хто слухав Його, дивувалися Його розумові та відповідям Його.
48 І побачивши Його, здивувалися; і мати Його сказала Йому: «Дитино, що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і я
з великою журбою шукали Тебе».
49 А Він сказав їм: «Навіщо ж вам було шукати Мене? Чи ж ви не знали, що Мені потрібно бути в тому, що
належить Моєму Отцеві?»
50 Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів.
51 І Він пішов з ними і прийшов у Назарет, і був слухняний їм. І мати Його зберігала всі ці слова в серці своєму.
52 Ісус же зростав у премудрості, і віком, в любові у Бога та людей.
Вiд Луки 3
1 На п'ятнадцятому році правління кесаря Тиверія, коли Понтій Пілат управляв Іудеєю, а Ірод був тетрархом у
Галілеї,Филип, брат його, був тетрархом Ітуреї та землі Трахонітської, а Лісаній був тетрархом в Авіліні,
2 за первосвящеників Анни і Кайяфи було слово Боже до Іоанна, сина Захарії, в пустині.
3 І він ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів,
4 як є написано в книзі пророка Ісайї: «Глас волаючого в пустині: 'Приготуйте дорогу для Господа, рівняйте
стежки Йому!
5 Всяка долина нехай заповниться, кожна гора і пагорок нехай знизиться; нехай кривизни випростаються, а
нерівні дороги нехай стануть гладенькими.
6 І кожна людина побачить Боже спасіння!'»
7 Іоанн говорив до народу, який приходив до нього хреститися: «Роде зміїний! Хто навчив вас утікати від
майбутнього гніву?
8 Принесіть достойні плоди покаяння. І не думайте говорити в собі: отець у нас Авраам, бо кажу вам, що Бог
може створити дітей Авраамові з цього каміння.
9 Вже і сокира лежить при корені дерева: кожне дерево, яке не приносить доброго плоду, зрубають і вкинуть у
вогонь».
10 І запитував його народ: «Що ж нам робити?»
11 І він сказав їм у відповідь: «Хто має дві одежі, нехай дасть тому, хто не має; і в кого є їжа, нехай робить так
само».
12 Прийшли й митники хреститися і сказали йому: «Учителю, що нам робити?»
13 Він же сказав їм: «Не вимагайте більше, ніж призначено вам».
14 Питали його також воїни: «А що нам робити?» А він сказав їм: «Нікого не кривдіть, не обмовляйте, будьте
задоволені платнею своєю».
15 Коли ж народ очікував Месію, вони міркували в серцях своїх про Іоанна, чи він не Христос.
16 Іоанн сказав їм у відповідь: «Я хрещу вас у воді, але сильніший від мене йде, Котрому я недостойний
розв'язати ремінець взуття Його; Він буде хрестити вас Духом Святим і вогнем.
17 Лопата Його в руці Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю в житницю Свою, а полову спалить вогнем
невгасимим».
18 І багато іншого навчав він, проповідуючи людям добру новину.
19 А Ірод тетрарх, якому Іоанн докоряв за те, що він узяв собі за жінку Іродіаду, дружину брата його, і за все зло,
що зробив Ірод,
20 додав до всього ще й те, що ув'язнив Іоанна в темницю.
21 І коли хрестився весь народ, і Ісус, охрестившись, молився, відкрилось небо,
22 і Дух Святий злинув на Нього в тілесному виді, як голуб, і був голос з неба: «Ти Син Мій улюблений, в Тобі Моє
благовоління!»
23 Ісус, розпочинаючи, був років тридцяти, і був, як думали, сином Йосифа, сина Ілія,
24 сина Матфата, сина Леві, сина Мелхії, сина Янная, сина Йосифа,
25 сина Маттафії, сина Амоса, сина Наума, сина Еслі, сина Наггая,
26 сина Маафа, сина Маттафії, сина Семеїна, сина Йосеха, сина Йода,
27 сина Іоанна, сина Реси, сина Зоровавела, сина Салафіїла, сина Нері,
28 сина Мелхі, сина Адді, сина Косама, сина Елмадама, сина Ера,
29 сина Ісуса, сина Елієзера, сина Йоріма, сина Матфата, сина Леві,
30 сина Симеона, сина Іуди, сина Йосифа, сина Йонама, сина Еліякима,
31 сина Мелеа, сина Менни, сина Маттафа, сина Нафана, сина Давида,
32 сина Єссея, сина Йоведа, сина Вооза, сина Сали, сина Наассона,
33 сина Амінадава, сина Адміна, сина Арні, сина Есрома, сина Фареса, сина Іуди,
34 сина Якова, сина Ісаака, сина Авраама, сина Фари, сина Нахора,
35 сина Серуха, сина Рагави, сина Фалека, сина Евера, сина Сали,
36 сина Каїнама, сина Арфаксада, сина Сима, сина Ноя, сина Ламеха,
37 сина Мафусали, сина Ярета, сина Малеела, сина Каїнама,
38 сина Еноса, сина Сифа, сина Адама, сина Бога.
Вiд Луки 4
1 А Ісус, сповнений Духа Святого, повернувся з Йордану і був поведений Духом у пустиню,
2 там був сорок днів спокушуваний дияволом. І нічого не їв у ці дні, а по закінченню наостанку зголоднів.
3 І диявол сказав Йому: «Якщо Ти Син Божий, то звели цьому каменю стати хлібом».
4 Ісус йому відповів: «Написано: 'Не хлібом одним буде жити людина, а кожним словом Божим'».
5 Тоді диявол вивів Його на високу гору, і показав Йому в одну мить всі царства світу,
6 і сказав Йому диявол: «Тобі дам усю владу над усіма царствами і славу їхню, бо вона мені передана і я кому
хочу, даю її.
7 Отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє».
8 Ісус сказав йому у відповідь: «Написано: 'Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому одному служи!'»
9 І диявол повів Його в Єрусалим, і поставив Його на гребінь даху храму, і сказав Йому: «Якщо Ти Син Божий,
кинься звідси додолу,
10 бо написано: 'Бог накаже ангелам Своїм берегти Тебе,
11 і на руках понесуть Тебе, щоб нога Твоя не спіткнулась об камінь'».
12 А Ісус сказав йому у відповідь: «Сказано: 'Не спокушай Господа Бога Твого!'»
13 І коли диявол перестав спокушати Ісуса, він відступив від Нього до часу.
14 А Ісус повернувся в силі Духа в Галілею; і розійшлась чутка про Нього по всій країні.
15 Він навчав у їхніх синагогах, і всі прославляли Його.
16 І Він прийшов у Назарет, де був вихований, і за звичаєм Своїм увійшов у синагогу суботнього дня, і встав
читати.
17 І подали Йому книгу пророка Ісайї. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:
18 «Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене звіщати Добру Новину убогим і послав Мене зціляти розбитих
серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння і відпустити пригноблених на волю,
19 проповідувати літо Господнє сприятливе».
20 Згорнувши книгу, віддав її служителеві і сів. А очі всіх у синагозі були звернені на Нього.
21 І Він почав говорити їм: «Сьогодні збулося Писання, яке ви чули».
22 І всі засвідчили Йому це, і дивувалися словам благодаті, що линули з уст Його. І говорили: «Хіба Він не син
Йосифа?»
23 А Він сказав їм: «Ви, звичайно, скажете Мені приказку: 'Лікарю, зціли себе самого; про що ми чули, що вчинено
було в Капернаумі, вчини також і тут, на Твоїй батьківщині'».
24 І сказав Він: «Істинно кажу вам: жоден пророк не приймається у вітчизні своїй.
25 По правді кажу вам: багато було вдів у Ізраїлі, в дні Іллі, коли небо було зачинене на три роки і шість місяців, і
великий голод був по всій землі.
26 Однак ні до одної з них не був посланий Ілля, а тільки до вдови в Сарепту Сидонську;
27 багато також прокажених було в Ізраїлі за пророка Єлисея, та жоден з них не очистився, крім сірійця Неємана».
28 І всі в синагозі, почувши це, сповнились гнівом,
29 і, вставши, вигнали Його геть з міста, і повели Його на вершину гори, на якій було побудоване їхнє місто, і
хотіли скинути Його.
30 Та Він, пройшовши через них, віддалився.
31 Прийшов Він у Капернаум, місто Галілейське, і навчав їх у суботні дні.
32 І дивувались вченню Його, бо слово Його було владне.
33 А в синагозі був чоловік, котрий був одержимий нечистим духом, і він закричав сильним голосом:
34 «Облиш! Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас! Знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий!»
35 Ісус заборонив йому, сказавши: «Замовчи і вийди з нього!» І демон, кинувши його посеред синагоги, вийшов з
нього, нічого йому не пошкодивши.
36 І всіх охопив жах, і говорили між собою: «Що це значить, що з владою і силою Він наказує нечистим духам, і
вони виходять?»
37 І чутка про Нього розійшлася по всіх околицях краю.
38 Вийшовши з синагоги, Він прийшов у дім Симона. Симонова ж теща лежала у великій гарячці; і просили Його
за неї.
39 Він став над нею і заборонив гарячці, і залишила її. Теща зараз же встала і прислуговувала їм.
40 Коли ж сонце заходило, всі, хто мав хворих на різні хвороби, приводили їх до Нього; і Він клав на кожного з них
руки, зціляв їх.
41 І демони виходили з багатьох з криком і говорили: «Ти — Христос, Син Божий». А Він забороняв їм казати, що
вони знають, що Він Христос.
42 Та коли настав день, Він вийшов і пішов у пустинне місце, а народ шукав Його і прийшов до Нього та
затримував Його, щоб Він не пішов від них.
43 А Він сказав їм: «Я повинен і іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже, бо для того Я посланий».
44 І Він продовжував проповідувати по синагогах Галілеї.
Вiд Луки 5
1 Одного разу, як народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського;
2 і побачив Він два човни, причалені до берега, з яких рибалки вийшли і полоскали сіті.
3 Він увійшов в один човен, який був Симонів, і попросив його відплисти трохи від берега; і, сівши, навчав людей з
човна.
4 Коли ж Він перестав навчати, сказав Симонові: «Відпливи на глибину і закиньте сіті ваші для ловлі».
5 А Симон сказав у відповідь: «Наставнику, ми працювали всю ніч і нічого не зловили, але за словом Твоїм закину
сіті».
6 Зробивши це, вони спіймали безліч риби, так що їхні сіті почали прориватись.
7 І дали знак товаришам, котрі були в іншому човні, щоб прийшли і допомогли їм. І вони прийшли, і наповнили
обидва човни, так що вони почали потопати.
8 Симон Петро побачивши це, припав до колін Ісуса і сказав: «Господи, вийди від мене, бо я чоловік грішний!»
9 Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від такого улову риби, яку зловили,
10 і також Якова і Іоанна, синів Зеведея, котрі були спільниками Симона. Тоді Ісус сказав Симонові: «Не бійся! Від
сьогодні будеш ловцем людей».
11 І вони повитягали човни свої на берег, залишили все і пішли за Ним.
12 І сталось, як Він був в одному з міст, ось один чоловік, весь у проказі, побачивши Ісуса, впав ниць, і благав
Його, кажучи: «Господи, коли хочеш, можеш очистити мене».
13 А Він простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав: «Хочу, будь чистий!» І зараз же його проказа зникла.
14 І наказав йому нікому не говорити, а піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як
звелів Мойсей, на свідчення їм.
15 Проте все більше і більше розходилась чутка про Нього, і велика кількість народу сходилась до Нього слухати
та зцілятися в Нього від недуг своїх.
16 Але Він відходив у пустинні місця і молився.
17 І сталось одного дня, коли Він навчав, сиділи поблизу фарисеї і вчителі закону, котрі прийшли з усіх міст
Галілеї, Іудеї і з Єрусалиму, і сила Господня була з Ним, щоб зціляти.
18 І ось люди принесли на ношах чоловіка розслабленого, і вони намагалися внести його і покласти перед
Ісусом. 19 Але, не знайшовши, як би внести його, із-за натовпу, вилізли на дім і спустили його з ношами крізь
отвір у покрівлі на середину перед Ісусом.
20 І, побачивши їхню віру, Він сказав чоловікові тому: «Прощаються тобі гріхи твої».
21 А книжники і фарисеї почали міркувати, кажучи: «Хто Цей, хто богохульствує? Хто може прощати гріхи, крім
одного Бога?»
22 Але Ісус, знаючи думки їхні, відповів їм: «Що ви думаєте в серцях ваших?
23 Що легше сказати: 'Прощаються тобі гріхи твої!' Чи сказати: 'Встань і ходи?'
24 Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І Він сказав розслабленому: «Я кажу
тобі: встань, візьми ноші твої і йди додому».
25 І відразу він встав перед ними, взяв те, на чому лежав, і пішов додому, прославляючи Бога.
26 Усі дуже здивувалися і славили Бога, сповнені страхом, говорячи: «Дивні діла бачили ми сьогодні!»
27 Після цього Він вийшов і побачив митника, на ім'я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: «Іди за Мною!» 28
А той, покинувши все, встав і пішов за Ним.
29 І справив Левій великий бенкет для Нього в домі своїм; було там багато митників та інших, які возлежали з
Ними.
30 Але книжники і фарисеї нарікали на учнів Його і казали: «Чому ви їсте і п'єте з митниками і грішниками?»
31 Ісус же сказав їм у відповідь: «Не здорові потребують лікаря, а хворі!
32 Я прийшов кликати не праведних, а грішників до покаяння!»
33 Вони ж сказали Йому: «Чому учні Іоаннові постять часто і моляться, так само і фарисейські, а Твої їдять та
п'ють?»
34 А Він сказав їм: «Чи можете змусити весільних гостей постити, коли з ними жених?
35 Але прийдуть дні, коли жених забереться від них, тоді і постити будуть в ті дні».
36 Сказав при цьому і притчу: «Ніхто не пришиває латки до старої одежі, відірвавши її від нової одежі, бо інакше і
нову розірве і до старої не підійде нова латка.
37 І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино прорве бурдюки, і само розіллється, і
бурдюки пропадуть.
38 Але молоде вино треба вливати в нові бурдюки.
39 І ніхто, пивши старе, не схоче молодого, бо скаже: 'Старе краще'».
Вiд Луки 6
1 У суботу, першу після другого дня Пасхи, довелося Йому проходити засіяними полями. І учні Його зривали
колоски та, розтираючи їх руками, їли.
2 Деякі ж з фарисеїв сказали їм: «Чому ви робите те, чого не належить робити в суботу?»
3 Ісус сказав їм у відповідь: «Хіба ви не читали, що зробив Давид, коли сам зголоднів, і ті, що були з ним?
4 Як він увійшов у дім Божий, взяв і їв жертовні хліби й дав тим, що були з ним, а тих хлібів не можна було їсти
нікому, крім самих священиків».
5 І сказав їм: «Та Син Людський — Господар і суботи!»
6 І сталось, що іншої суботи Він увійшов у синагогу і навчав; і там був чоловік, у якого права рука була суха.
7 А книжники і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти обвинувачення проти Нього.
8 Але Він знав думки їхні і сказав чоловікові, який мав суху руку: «Встань і вийди на середину». І він встав, і
вийшов.
9 Тоді сказав їм Ісус: «Запитаю вас: що дозволено робити в суботу: добро чи зло, спасти душу чи погубити?»
10 І, поглянувши кругом на всіх, сказав чоловікові: «Простягни руку твою!» Він так і зробив; і рука його стала
здорова, як і друга.
11 А вони розлютилися і радилися між собою, що їм зробити з Ісусом.
12 У ті дні Ісус вийшов на гору помолитися, і пробув всю ніч у молитві до Бога.
13 А коли настав день, Він покликав учнів Своїх і вибрав з них дванадцять, котрих і назвав апостолами:
14 Симона, котрого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоанна, Філіпа і Варфоломея,
15 Матвія і Хому, Якова Алфеєвого і Симона, званого Зилотом,
16 Іуду Якового і Іуду Іскаріота, який і зрадив Його.
17 І, зійшовши з ними з гори, Він став на рівному місці; і було там багато учнів Його і безліч народу з усієї Іудеї й
Єрусалиму, і з приморських місць Тирських і Сидонських,
18 що посходилися слухати Його та зцілятися від недугів своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, і
зцілялися.
19 І весь народ намагався доторкнутись до Ісуса, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх.
20 І Він, звівши очі Свої на учнів, говорив: «Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже;
21 блаженні жадаючі тепер, бо насититесь; блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитесь;
22 блаженні ви, коли зненавидять вас люди і коли відлучать вас, і будуть ганьбити вас, і знеславлять ім'я ваше
ради Сина Людського.
23 Радійте того дня і веселіться, бо нагорода ваша велика на небесах. Бо так само робили батьки їхні з
пророками. 24 Але горе вам, багатим, бо ви вже отримали вашу втіху.
25 Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати! Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете сумувати і плакати!
26 Горе вам, коли всі люди будуть говорити про вас добре, бо так поводились батьки ваші з лжепророками!
27 А вам, котрі слухаєте, кажу: любіть ворогів ваших, чиніть добро тим, хто ненавидить вас.
28 Благословляйте проклинаючи вас; і моліться за тих, які кривдять вас.
29 Коли хто вдарить тебе по щоці, підстав йому другу, а хто хоче взяти в тебе верхню одежу, не борони Йому
взяти і сорочку.
30 І кожному, хто просить в тебе, дай; і від того, хто взяв твоє, не вимагай назад.
31 І як хочете, щоб поводилися люди з вами, поводьтеся з ними так само і ви.
32 А коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те вдячність? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить.
33 І якщо ви робите добро тим, хто робить добро вам, яка вам за те вдячність? Адже грішники чинять так само.
34 А коли ви позичаєте тим, від кого надієтесь одержати назад, яка вам за те вдячність? Бо і грішники позичають
грішникам, щоб одержати стільки ж назад.
35 Але ви любіть ворогів ваших, чиніть добро і позичайте, не сподіваючись нічого, і нагорода ваша буде велика, і
ви будете синами Всевишнього, бо Він добрий і до невдячних і злих.
36 Отже, будьте милосердні, як Отець ваш милосердний.
37 Не судіть, і вас не будуть судити; і не засуджуйте, то і не будете засуджені; прощайте, то і вам простять.
38 Давайте, і дасться вам: доброю мірою, утрушеною, наповненою, натоптаною віддадуть вам. Бо якою мірою
міряєте, такою відміряють і вам».
39 І Він розповів їм таку притчу: «Чи може сліпий водити сліпого? Чи не обидва впадуть у яму?
40 Учень не більший за вчителя, але, вдосконалившись, кожен буде, як учитель його.
41 Чому ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди в твоєму оці не відчуваєш?
42 І як можеш сказати братові твоєму: 'Брате, дай я вийму сучок з ока твого', коли ти сам не бачиш колоди в оці
твоєму? Лицеміре, вийми спочатку колоду з свого ока, а тоді будеш бачити, як вийняти сучок з ока брата твого.
43 Нема доброго дерева, яке приносило б плід поганий, а ні дерева поганого, яке приносило б плід добрий.
44 Кожне дерево пізнається по плоду. Не збирають смокви з тернини і винограду з чагарника.
45 Добра людина з доброї скарбниці серця свого виносить добре, а зла людина зі злої скарбниці серця свого
виносить зле, бо від повноти серця, говорять уста її.
46 Чому ви звете Мене: 'Господи! Господи!', а не виконуєте того, що Я кажу?
47 Кожен, хто приходить до Мене, слухає Мої слова і виконує їх, Я скажу вам до кого він подібний.
48 Він подібний до чоловіка, котрий, будуючи дім, копав глибоко і положив основу на скелі; і коли прийшла злива, і
вода ріки наперла на дім той, то не могла зрушити його, бо він був збудований на скелі.
49 А той, хто слухає і не виконує, подібний до чоловіка, котрий побудував дім свій на землі без основи; і натисла
на нього ріка, і він зразу ж розвалився, і руйнування дому того було велике.
Вiд Луки 7
1 Коли Він скінчив усі слова Свої до народу, який слухав Його, Він увійшов у Капернаум.
2 В одного сотника слуга, який був йому дорогий, захворів і був при смерті.
3 Коли він почув про Ісуса, то послав до Нього старійшин іудейських просити Його, щоб прийшов і зцілив слугу
його.
4 І як вони прийшли до Ісуса, то ревно благали Його, кажучи: «Він достойний, щоб Ти вчинив йому це,
5 бо він любить народ наш і побудував нам синагогу».
6 Ісус пішов з ними. І коли він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: «Господи,
не трудись, бо я недостойний, щоб Ти увійшов під дах мій;
7 тому і себе самого не вважаю я гідним, щоб прийти до Тебе, але скажи слово, і видужає слуга мій.
8 Бо і я чоловік підвладний, і також маю під собою воїнів. І скажу одному: 'йди', і він йде; а другому: 'прийди', і він
приходить, а слузі: 'зроби', і він робить».
9 Коли Ісус почув ці слова, то здивувався йому і, обернувшись до народу, який слідував за Ним, сказав: «Кажу
вам, що Я не знайшов такої великої віри навіть в Ізраїлі».
10 А коли посланці вернулись додому, то знайшли, що хворий слуга видужав.
11 І сталося, наступного дня Він пішов у місто, яке називається Наїн; і з Ним йшли учні Його і багато народу.
12 Коли ж Він наблизився до міських воріт, виносили померлого, єдиного сина в матері, котра була вдовою; і
багато людей з міста йшли з нею.
13 І коли Господь побачив її, то змилосердився над нею і сказав їй: «Не плач!»
14 І Він підійшов, і доторкнувся до одра; ті ж, що несли, зупинились. А Він сказав: «Юначе, кажу тобі: встань!»
15 Мертвий підвівся, сів і почав говорити. І Ісус віддав його матері.
16 Страх обняв усіх, і вони славили Бога, кажучи: «Великий пророк з'явився між нами, і Бог зглянувся над
народом Своїм».
17 І чутка про Ісуса розійшлася по всій Іудеї і по всій тій околиці.
18 І розповіли Іоаннові учні його про все це.
19 І Іоанн покликав двох з учнів своїх, і послав до Ісуса запитати: «Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи чекати нам
іншого?»
20 Вони, прийшовши, сказали: «Іоанн Хреститель послав нас до Тебе запитати: 'Чи Ти Той, Котрий має прийти,
чи чекати нам іншого?'»
21 А в той саме час, Він зцілив багатьох від недугів і хвороб, і від злих духів та багатьом сліпим дав зір.
22 То ж Ісус сказав їм у відповідь: «Ідіть і перекажіть Іоаннові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять,
прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, убогим проповідується Євангеліє.
23 І блаженний той, хто не спокуситься Мною».
24 Коли ж посланці Іоаннові відійшли, Він почав говорити до народу про Іоанна: «На що ви ходили в пустиню
дивитись? На очеретину, яку вітер колише?
25 Та на кого ж ви ходили дивитись? На чоловіка, одягненого в м'яку одежу? Адже ті, що в пишних одежах і
живуть в розкошах, сидять в царських палацах.
26 Тоді на кого ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, ніж на пророка.
7 Це той, про кого написано: 'Ось Я посилаю ангела Мого перед Тобою, котрий приготує дорогу Тобі'.
28 Кажу вам: між народженими від жінок нема більшого пророка від Іоанна Хрестителя, але найменший в Царстві
Божому, більший від нього».
29 І весь народ, що слухав, і навіть митники, віддали славу Богові, охрестившись хрещенням Іоанновим.
30 А фарисеї і законники відкинули волю Божу щодо них, і не хрестились від Нього.
31 Тоді Господь сказав: «До кого ж уподібню людей роду цього? І до кого вони подібні?
32 Вони подібні до дітей, котрі сидять на вулиці і кличуть один одного, і кажуть: 'Ми грали вам на сопілці, а ви не
танцювали; ми співали вам жалібну пісню, а ви не плакали'.
33 Бо прийшов Іоанн Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п'є, і кажете: 'Він має демона'.
34 Прийшов Син Людський, їсть і п'є, і кажете: 'Цей чоловік любить їсти та пити вино, друг митникам і грішникам'.
35 І виправдалася премудрість усіма своїми дітьми».
36 Один з фарисеїв запросив Його, щоб спожив з ним їжу. І Він увійшов у дім фарисея і возліг.
37 І ось одна жінка в місті, яка була грішниця, довідавшись, що Він возлежить в домі фарисея, принесла
алебастрову посудину з миром,
38 і, ставши ззаду біля ніг Його, плачучи, стала обмивати слізьми ноги Його і витирати волоссям своїм, потім
цілувала ноги Його і мастила миром.
39 А фарисей, який запросив Його, як побачив це, казав сам в собі: «Коли б Він був пророк, то знав би, хто і яка
жінка доторкається до Нього: вона ж грішниця».
40 А Ісус звернувся до нього і сказав: «Симоне, маю щось сказати тобі». Він каже: «Кажи, Вчителю».
41 Ісус сказав: «В одного лихваря було два боржники; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий — п'ятдесят.
42 І як вони не мали чим сплатити боргу, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його?»
43 Симон відповів: «Думаю, що той, кому більше простив». Ісус сказав йому: «Правильно ти розсудив».
44 І, обернувшись до жінки, каже Симонові: «Бачиш ти цю жінку? Я увійшов у дім твій, і ти не дав Мені води
обмити ноги, а вона слізьми обмила ноги Мої і волоссям своїм обтерла.
45 Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої.
46 Ти голови Моєї не намастив оливою, а вона миром намастила ноги Мої.
47 Тому кажу тобі: багато гріхів її прощаються, бо вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало
любить».
48 І Він сказав їй: «Гріхи твої прощаються тобі!»
49 А ті, що возлежали, почали говорити в собі: «Хто Він, що і гріхи прощає?»
50 А Ісус сказав жінці: «Віра твоя спасла тебе; йди з миром!»
Вiд Луки 8
1 Після цього Ісус проходив через міста і села, проповідуючи і звіщаючи Добру Новину про Царство Боже, і з Ним
дванадцять учнів були;
2 і декотрі з жінок, що були зцілені від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої сім демонів вийшло,
3 і Іоанна, дружина Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна та багато інших, котрі служили Йому майном своїм.
4 Коли зібралось багато народу, і люди приходили до Нього з усіх міст, Він почав говорити притчею:
5 «Вийшов сіяч сіяти зерно своє. І коли він сіяв, одне впало край дороги і було потоптане, і птахи небесні
поклювали його.
6 Інше впало на камінь і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи.
7 А інше впало між тернину, і тернина виросла і заглушила його.
8 А ще інше впало на добру землю і, зійшовши, принесло плід стократний». Сказавши це, Він вигукнув: «Хто має
вуха слухати, нехай слухає!»
9 Учні ж Його запитали Його, кажучи: «Що б значила ця притча?»
10 Він же відповів: «Вам дано знати таємниці Царства Божого; іншим же дається в притчах, так що вони,
дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не розуміють.
11 Ось що означає притча ця: насіння — це Слово Боже;
12 те, що край дороги, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово з серця їхнього, щоб не
повірили і не спаслися.
13 Те, що на камені, це ті, що, почувши слово, приймають з радістю, та не маючи кореня, вірують тільки до часу,
а під час спокуси, відпадають.
14 Те, що впало між тернину, це ті, що слухають слово, але відходять від нього і бувають заглушені журбою,
багатством та розкошами життєвими, і вони плоду не приносять.
15 А те, що впало на добру землю, це ті, що слухають слово і зберігають його в чистому і доброму серці, і вони
приносять плід в терпінні.
16 Ніхто, засвітивши свічку, не накриває її посудиною або не ставить під ліжко, а ставить її на свічнику, щоб ті, що
входять, бачили світло.
17 Бо нема нічого таємного, що не стало б явним, ні захованого, що не стало б відомим і не виявилося.
18 Отже, уважайте, як слухаєте! Бо хто має, тому додасться, а хто не має, від нього візьметься і те, що здається
йому ніби він має».
19 Прийшли до Нього мати і брати Його, та не могли доступитись до Нього через натовп.
20 І сповістили Його, кажучи: «Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають бачити Тебе».
21 Він же сказав у відповідь: «Мати Моя і брати Мої це ті, що слухають Слово Боже і виконують його!»
22 Сталося одного дня, що Він увійшов у човен з учнями Своїми. І сказав їм: «Перепливімо на той бік озера». І
відчалили.
23 Коли вони пливли, Він заснув. І зірвалася на озері велика буря, аж заливало їх, і вони були в небезпеці.
24 І підійшовши, розбудили Його і сказали: «Наставнику, наставнику, ми гинемо!» Він же встав, заборонив вітрові і
хвилям, і настала тиша.
25 Тоді Він сказав їм: «Де віра ваша?» Вони ж, перелякані, дивувалися і говорили один до одного: «Хто ж Він
такий, що і вітрам, і воді наказує, і вони слухають Його?»
26 І перепливли вони в країну Гадаринську, що проти Галілеї.
27 Коли ж Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, одержимий демонами з давнього часу; він не
вдягався в одежу і не мешкав у домі, а по гробницях.
28 Побачивши Ісуса, він закричав, упав перед Ним і сильним голосом сказав: «Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога
Всевишнього! Благаю Тебе, не муч мене!»
29 Бо Він звелів нечистому духові вийти з цього чоловіка. Дуже часто нечистий дух схоплював його так, що
в'язали його ланцюгами і кайданами, щоб здержати його, але він розривав кайдани, і демон гнав його по пустині.
30 А Ісус запитав його: «Як твоє ім'я?» Він відповів: «Легіон!», бо багато демонів увійшло в нього.
31 І вони просили Ісуса, щоб не велів їм іти в безодню.
32 Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І демони просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. І Він
дозволив їм.
33 І демони вийшли з чоловіка, й увійшли в свиней. І кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло.
34 Пастухи ж, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах.
35 І вийшли люди побачити, що сталося; і прийшли до Ісуса, і побачили чоловіка, з котрого демони вийшли,
одягненого і при розумі, що сидів у ногах Ісуса, і вжахнулися.
36 Ті ж, що все бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.
37 І весь народ Гадаринської околиці просив Його піти геть від них, бо обхопив їх великий страх. І Він увійшов у
човен і вернувся.
38 А чоловік, з котрого демони вийшли, просив Його, щоб бути з Ним. Та Ісус відпустив його, кажучи:
39 «Повернись додому і розкажи, що зробив тобі Бог!» І він пішов і проповідував по всьому місту, що зробив Йому
Ісус.
40 І коли Ісус повернувся, то люди радо прийняли Його, бо всі чекали Його.
41 А ось прийшов чоловік, на ім'я Яір, котрий був начальником синагоги. І, припавши до ніг Ісуса, благав Його
увійти до нього в дім,
42 бо в нього була єдина дочка, років дванадцяти, і та була при смерті. Коли ж Він ішов, народ тиснув Його.
43 А жінка, яка була хвора на кровотечу дванадцять років і яка витратила на лікарів усе, що мала, і ніхто не міг її
вилікувати,
44 підійшла ззаду і доторкнулась до краю одежі Його, і зараз же кровотеча в неї зупинилась.
45 А Ісус сказав: «Хто доторкнувся до Мене?» Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали:
«Учителю, народ оточує Тебе і тисне, а Ти питаєш: 'Хто доторкнувся до Мене?'»
46 Але Ісус сказав: «Хтось доторкнувся до Мене, бо я відчув, як сила вийшла з Мене».
47 Жінка, побачивши, що не втаїлась, з тремтінням підійшла і, впавши перед Ним, призналася перед усіма
людьми, з якої причини доторкнулася до Нього і як зараз же зцілилася.
48 Він же сказав їй: «Віра твоя спасла тебе: іди з миром!»
49 Коли Він ще говорив, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: «Дочка твоя померла; не
турбуй Учителя!»
50 А Ісус, почувши це, сказав йому: «Не бійся, тільки віруй, і вона буде спасена».
51 Прийшовши в дім, не дозволив нікому ввійти, крім Петра, Іоанна, Якова та батька і матері дитини.
52 Всі ж плакали і голосили за нею. А Він їм сказав: «Не плачте, вона не померла, а спить».
53 І сміялися з Нього, бо знали, що вона померла.
54 Він же, вислав усіх геть, взяв її за руку і окликнув: «Дівчинко, встань!»
55 І дух її вернувся, і вона зараз же встала; і Він звелів дати їй їсти.
56 І батьки її дуже здивувались. А Він наказав їм нікому не розповідати про те, що сталося.
Вiд Луки 9
1 Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма демонами і зціляти від недугів.
2 І послав їх проповідувати Царство Боже і зціляти хворих.
3 І сказав їм: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торбини, ні хліба, ні грошей, і не майте по дві одежі.
4 В який дім увійдете, там залишайтесь і звідти виходьте в дорогу.
5 А коли хто не прийме вас, то, виходячи з міста того, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них».
6 І вони вийшли і ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та зціляючи всюди.
7 А Ірод тетрарх, почувши про все, що робив Ісус, збентежився, бо дехто казав, що це Іоанн воскрес з мертвих.
8 Інші ж казали, що Ілля з'явився, а ще інші, що один з стародавніх пророків воскрес.
9 Тоді Ірод сказав: «Іоаннові відтяв я голову; хто ж це такий, про Кого я таке чую?» І шукав бачити Ісуса.
10 А коли апостоли повернулись, то розповіли Ісусові, що зробили. І Він взяв їх з собою і пішов непомітно в
пустинне місце, недалеко від міста Віфсаїди.
11 А люди довідались про це і пішли за Ним. І Він прийняв їх і говорив їм про Царство Боже, і зціляв тих, хто мав
потребу в зціленні.
12 Коли почало вечоріти, підійшли дванадцятеро і сказали Йому: «Відпусти народ, щоб пішли в навколишні села
й оселі спочити і роздобути їжі, бо ми тут в безлюдному місці».
13 Але Він сказав їм: «Ви дайте їм їсти!» Вони ж сказали: «Нема в нас більше, як п'ять хлібів і дві риби; хіба
підемо та купимо їжі для всіх цих людей».
14 Було ж там близько п'яти тисяч чоловік. А Він сказав учням Своїм: «Розсадіть їх рядами по п'ятдесят».
15 І вони зробили так, і розсадили всіх.
16 Він же взяв п'ять хлібів і дві риби, поглянув на небо, поблагословив їх і ламав та давав учням, щоб роздавали
народові.
17 Всі їли і наситились; і назбирали залишених кусків дванадцять кошів.
18 Одного разу, як Він молився на самоті, і учні були з Ним, Він спитав їх: «За кого вважає Мене народ?»
19 Вони відповіли: «За Іоанна Хрестителя; інші — за Іллю, а ще інші — за одного з стародавніх пророків, котрий
воскрес».
20 А Він запитав їх: «А ви за кого вважаєте Мене?» Петро відповів: «За Христа Божого!»
21 Ісус суворо заборонив їм, щоб нікому не казали про це.
22 І Він сказав: «Син Людський мусить багато постраждати; і відцураються Його старійшини, первосвященики та
книжники; і вб'ють Його, але третього дня Він воскресне».
23 А потім до всіх сказав: «Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, і нехай щоденно бере хрест
свій і йде вслід за Мною.
24 Бо хто хоче життя своє зберегти, той погубить його; хто ж загубить життя своє заради Мене, той збереже його.
25 Яка користь людині, коли придбає весь світ, а себе самого погубить або занапастить?
26 Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того Син Людський посоромиться, як прийде в славі Своїй і Отця і
святих ангелів.
27 Воістину кажу вам, що є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерті, аж поки не побачать Царство Боже.
28 І після слів цих, днів через вісім, узявши Петра, Іоанна та Якова, зійшов Він на гору помолитись.
29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його змінився, а одежа Його стала білою, блискучою.
30 І ось два мужі розмовляли з Ним: були то Мойсей та Ілля.
31 Вони явились у славі і говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі.
32 Петро ж і ті, що були з ним, були обтяжені сном, а прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, котрі
стояли з Ним.
33 І коли ці мужі відходили від Нього, Петро сказав Ісусові: «Учителю, добре нам тут бути! Поставмо тут три
намети: один Тобі, один Мойсеєві і один Іллі», не знаючи, що сказати.
34 Як він говорив це, з'явилась хмара і осінила їх, і вони налякалися, як увійшли в хмару.
35 І почувся голос з хмари, що промовляв: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайте!»
36 І коли голос пролунав, Ісус зостався Сам. А вони промовчали і нікому в ті дні не говорили про те, що бачили.
37 Наступного дня, як вони зійшли з гори, багато народу зустріло Його.
38 І ось один чоловік з натовпу закричав, кажучи: «Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він єдиний у
мене!
39 Нечистий дух схоплює його, і він раптово скрикує, і дух мучить його так, що він піну пускає. І, вимучивши його,
ледве відходить від нього.
40 Я просив учнів Твоїх вигнати його, та вони не змогли».
41 Ісус сказав у відповідь: «О роде невірний і розбещений, доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи сюди сина
твого».
42 Коли ж той ще йшов, демон кинув його об землю і затряс ним, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив
юнака, і віддав його батькові його.
43 І всі дивувались величі Божій. Коли ж всі дивувались тому, що Ісус творив, Він сказав учням Своїм:
44 «Вкладіть слова ці у ваші вуха: Син Людський має бути виданий у руки людські».
45 Проте вони не зрозуміли сказаного, воно було закрите для них, щоб вони не збагнули його, а запитати Його
про це слово боялися.
46 І прийшло їм на думку: «Хто з них міг би бути більшим?»
47 Та Ісус, знаючи думки їхні, взяв дитину, поставив її біля Себе
48 і сказав їм: «Хто прийме цю дитину в ім'я Моє, той Мене приймає, а хто Мене приймає, той приймає Того, Хто
послав Мене. Бо хто найменший між усіма вами, той буде великий».
49 А Іоанн сказав у відповідь: «Учителю, ми бачили чоловіка, котрий ім'ям Твоїм виганяв демонів, але ми
заборонили йому, бо він не ходить з нами».
50 А Ісус сказав йому: «Не забороняйте йому, бо хто не проти вас, той за вас!»
51 Коли ж наближались дні відходу, Він вирішив іти до Єрусалиму.
52 І послав посланців перед Собою; і вони пішли й увійшли в село самарянське, щоб приготувати Йому,
53 але там не прийняли Його, бо було видно, що Він іде до Єрусалиму.
54 Як побачили те учні Його Яків і Іоанн, то сказали: «Господи, хочеш, щоб ми звеліли, щоб вогонь зійшов з неба і
спалив їх, так як і Ілля вчинив?»
55 А Він, обернувшись до них, докорив їм, кажучи: «Не знаєте, якого ви духа!
56 Бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати!» І вони пішли в інше село.
57 Одного разу, коли вони йшли дорогою, сказав Йому хтось: «Господи, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов».
58 Ісус же відповів йому: «Лисиці мають нори, і птахи небесні гнізда, а Син Людський не має, де й голову
прихилити».
59 І Він сказав другому: «Йди за Мною!» Той же відповів: «Господи, дозволь мені спочатку піти і поховати батька
мого».
60 А Ісус сказав йому: «Залиши мертвим ховати мерців своїх, а ти йди і звіщай Царство Боже!»
61 Ще інший сказав: «Господи, я піду за Тобою, але дозволь мені передусім попрощатися з домашніми моїми».
62 Та Ісус сказав йому: «Жоден, хто кладе руку свою на плуг і оглядається назад, не придатний для Царства
Божого».
Вiд Луки 10
1 Після того Господь вибрав і інших сімдесят учнів і послав їх по двоє перед Собою в кожне місто та місця, куди
Сам мав іти.
2 І сказав їм: «Жнива великі, а робітників мало. То ж благайте Господаря жнив, щоб вислав працівників на жнива
Свої!
3 Ідіть! Ось Я посилаю вас, як ягнят серед вовків.
4 Не беріть ні грошей, ні торбини, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.
5 І в який дім ви ввійдете, спочатку скажіть: 'Мир дому цьому!'
6 Якщо чоловік миру буде там, то ваш мир спочине на ньому; коли ж ні, то до вас повернеться.
7 Залишайтесь в домі цьому, споживайте та пийте, що дадуть вам, бо робітник вартий платні своєї. Не
переходьте з дому в дім.
8 І в яке місто ви прийдете, і приймуть там вас, то споживайте все, що поставлять перед вами.
9 Зціляйте в ньому недужих і кажіть їм: 'Наблизилось до вас Царство Боже!'
10 Коли ж прийдете в якесь місто і там не приймуть вас, то, вийшовши на вулицю, скажіть:
11 'Ми обтрушуємо порох вашого міста з ніг наших; а проте знайте, що наблизилось до вас Царство Боже'.
12 Кажу вам, що Содому легше буде в день суду, ніж місту тому.
13 Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б у Тирі і Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б
вони, сидячи у веретищі і попелі, покаялися!
14 Та Тиру і Сидону легше буде на суді, ніж вам.
15 І ти, Капернауме, що аж до неба піднісся, до пекла впадеш.
16 Хто слухає вас, той Мене слухає, а хто нехтує вами, той Мною нехтує; а хто зневажає Мене, той зневажає
Того, Хто послав Мене.
17 І сімдесят учнів повернулися з радістю, кажучи: «Господи, навіть демони підкорюються нам в ім'я Твоє!»
18 А Він сказав їм: «Я бачив сатану, що падав з неба, як блискавка.
19 Ось даю вам владу наступати на зміїв та скорпіонів і на всю силу ворожу, і ніщо не пошкодить вам.
20 Однак не радійте тому, що духи підкоряються вам, а радійте тому, що імена ваші записані на небесах!»
21 У той час Ісус зрадів духом і сказав: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти втаїв це від мудрих і
розумних, а відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління!
22 Все передав Мені Отець Мій! І ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і ніхто не знає, хто є Отець, тільки Син, і
кому Син захоче відкрити!»
23 І, звернувшись до учнів окремо, сказав їм: «Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!
24 Бо кажу вам, що багато пророків і царів бажали бачити те, що ви бачите, та й не бачили, і почути те, що ви
чуєте, та й не чули».
25 І ось один законник устав і, спокушаючи Його, сказав: «Учителю, що робити мені, щоб успадкувати життя
вічне?»
26 Він же сказав йому: «Що написано в законі? Як читаєш?»
27 Він сказав у відповідь: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю,
і всім розумінням твоїм; і ближнього твого, як себе самого».
28 Ісус же сказав йому: «Правильно ти відповів. Роби так, і будеш жити!»
29 Але він, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: «А хто ж мій ближній?»
30 Ісус відповів: «Один чоловік спускався з Єрусалиму в Єрихон і попався розбійникам, котрі роздягли його,
поранили і пішли,залишивши його ледве живим.
31 Трапилося, що ішов тією дорогою один священик і, побачивши його, пройшов мимо.
32 Також і левіт, як прийшов на те місце, підійшов, подивився і пройшов мимо.
33 Але один самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився;
34 і підійшов, і обв'язав йому рани, змастивши їх оливою і вином, посадив його на свого осла і привіз його в
гостиницю, і потурбувався про нього.
35 А на другий день, від'їжджаючи, вийняв два динарі! і дав господареві, кажучи: 'Доглядай його, а як більше що
витратиш, то я віддам тобі, як повернуся'.
36 Хто з цих трьох, на твою думку, був ближній тому, що попався розбійникам?»
37 Він сказав: «Той, що змилосердився над ним». Тоді Ісус сказав йому: «Іди, і ти роби так само».
38 Коли вони далі подорожували, Він увійшов у одне село. Одна жінка, на ім'я Марфа, прийняла Його в дім свій.
39 Була у неї сестра, що звалась Марія, котра сіла в ногах Ісуса і слухала слово Його.
40 Марфа клопоталась про велике пригощання, і, підійшовши, сказала: «Господи, чи Тобі байдуже, що сестра
моя залишила мене одну прислуговувати? Скажи їй, щоб допомогла мені!»
41 Ісус сказав їй у відповідь: «Марфо, Марфо, ти турбуєшся і клопочишся про багато що,
42 а одне тільки потрібне. Марія вибрала кращу частку, яка не відніметься від неї».
Вiд Луки 11
1 Коли Він молився в одному місці, і перестав, один з учнів Його сказав Йому: «Господи, навчи нас молитися, як і
Іоанн навчив своїх учнів».
2 Він сказав їм: «Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться ім'я Твоє; не хай прийде
Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
3 Хліб наш насущний дай нам на кожний день.
4 І прости нам гріхи наші, як і ми прощаємо кожному боржникові нашому; і не введи нас у спокусу, а визволи нас
від лукавого».
5 І сказав їм: «Хто з вас, маючи приятеля, прийде до нього опівночі і скаже йому: 'Друже, позич мені три хліби,
6 бо приятель мій з дороги зайшов до мене, і я не маю, що дати йому'.
7 А той зсередини скаже йому у відповідь: 'Не турбуй мене; вже замкнені двері, і діти мої зі мною в ліжку. Не можу
я встати і дати тобі'.
8 Говорю вам, що коли він не встане і не дасть йому хліба заради дружби з ним, то через невідступність його
вставши, дасть йому, скільки просить.
9 І Я скажу вам: просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам.
10 Бо кожен, хто просить, той одержує; хто шукає — знаходить; і тому, хто стукає — відчиняють.
11 Котрий з вас батько, коли син попросить в нього хліба, подасть йому камінь? Або коли попросить риби,
подасть йому змію замість риби?
12 Або, коли попросить яйце, подасть йому скорпіона?
13 Отже, коли ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям своїм, оскільки більше Отець Небесний дасть
Духа Святого тим, хто просить у Нього?»
14 Одного разу вигнав Він демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. І народ здивувався.
15 Деякі з них говорили: «Він виганяє демонів силою вельзевула, князя демонів».
16 А інші, спокушаючи, вимагали від Нього знамення з неба.
17 Але Він, знаючи думки їхні, сказав їм: «Кожне царство, поділене само в собі, запустіє; і дім, поділений сам у
собі, впаде.
18 Якщо і сатана розділився сам у собі, то як устоїть царство його? А ви кажете, що вельзевулом Я виганяю
демонів.
19 І коли Я вельзевулом виганяю демонів, то чиєю силою сини ваші виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями.
20 Коли ж Я перстом Божим виганяю демонів, то значить прийшло до вас Царство Боже.
21 Коли сильний, озброївшись, стереже двір свій, то в безпеці добро його.
22 Коли ж сильніший від нього нападе на нього і переможе його, тоді забере всю зброю його, на яку він надіявся,
і розділить здобич свою.
23 Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.
24 Коли нечистий дух виходить з людини, то ходить по безводних місцях, шукаючи відпочинку, але не знаходячи,
каже: 'Вернуся в дім мій, звідки вийшов'.
25 І, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним;
26 тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших від себе, і, увійшовши, живуть там. І буває для людини тієї
останнє гірше першого».
27 Коли Він говорив це, одна жінка, піднісши голос із натовпу, сказала Йому: «Блаженна утроба, яка носила Тебе,
і груди, що годували Тебе».
28 А Він відповів: «Блаженні ті, що слухають Слово Боже і виконують його».
29 Коли народ став збиратися, Він почав говорити: «Рід цей лукавий; він шукає знамення, але знамення не
дасться йому, крім знамення пророка Йони.
30 Бо як Йона був знаменням для ніневітян, так буде і Син Людський для роду цього.
31 Цариця з півдня стане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона прийшла від краю землі, щоб
послухати мудрість Соломона, а ось тут більший від Соломона.
32 Ніневітяни стануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись через проповідь Йони, а ось тут
більший від Йони.
33 Ніхто, засвітивши свічку, не ставить її в таємному місці, а ні під посудину, а на свічнику, щоб усі, що входять,
бачили світло.
34 Світильник для тіла око; отже, якщо око твоє буде чисте, то і все тіло твоє буде світле; а якщо воно буде не
добре, то і тіло твоє буде темне.
35 Отже, дивись, світло, що в тобі, чи не є темрява.
36 Якщо ж тіло твоє все світле і немає жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом
освітлював тебе».
37 Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе обідати; Він прийшов і возліг.
38 Фарисей же, побачивши це, здивувався, що Він не помив рук перед обідом.
39 Але Господь сказав йому: «Тепер ви, фарисеї, очищаєте зовні чаші і миски, а нутро ваше повне здирства та
лукавства.
40 Нерозумні! Хіба не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє?
41 Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте.
42 Горе вам, фарисеям, що даєте десятину з м'яти, рути та усякого зілля, а не дбаєте про суд і любов Божу. Це
треба вам чинити і того не залишати!
43 Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на народних зібраннях!
44 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви, як ті гроби непомітні, по яких люди ходять і не знають того!»
45 На це один із законників сказав Йому: «Учителю, говорячи це, Ти і нас ображаєш!»
46 А Він сказав: «Горе і вам, законники, бо ви накладаєте на людей тягарі, які важко носити, а самі і пальцем
одним не доторкнетесь до них!
47 Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, котрих батьки ваші повбивали.
48 Цим ви свідчите про діла батьків ваших і схвалюєте їх, бо вони повбивали пророків, а ви будуєте їм гробниці.
49 Тому то й говорить Мудрість Божа: 'Пошлю їм пророків і апостолів, і декого з них вони вб'ють, інших виженуть,
50 щоб рід цей відповів за кров усіх пророків, пролиту від створення світу.
51 Від крові Авеля до крові Захарії, вбитого між жертовником і храмом!» Так, кажу вам, відповість рід цей!
52 Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, перешкоджали».
53 І коли Він це сказав їм, книжники і фарисеї почали сильно приступати до Нього, вимагаючи від Нього
відповідей на багато питань.
54 Вони чатували на Нього, намагаючись зловити Його на слові, щоб звинуватити Його.
Вiд Луки 12
1 Того часу, як зібралися тисячі народу, так що тіснили один одного, Він почав говорити передусім учням Своїм:
«Стережіться закваски фарисейської, тобто лицемірства!
2 Бо немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, про що не дізналися б.
3 Тому все, що ви сказали в темряві, почується при світлі; що ж ви сказали на вухо в домах, буде проголошене з
дахів.
4 Кажу вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, що тіло вбивають, а потім нічого більше зробити не можуть.
5 Але скажу вам, кого боятися: бійтесь Того, хто, вбивши, має владу вкинути в пекло. Так, кажу вам, Того бійтеся!
6 Чи не п'ять горобців продають за два гроші? Проте перед Богом ні один з них не забутий.
7 Але у вас навіть волосся на голові все пораховане. Не бійтесь: ви вартніші за багатьох горобців.
8 Кажу вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, того і Син Людський визнає перед ангелами Божими.
9 Хто ж відречеться Мене перед людьми, той відкинутий буде перед ангелами Божими.
10 І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, прощено буде, а хто скаже хулу на Духа Святого, тому не
проститься.
11 Коли ж приведуть вас у синагогу і до правителів і властей, не журіться, як або що вам говорити чи відповідати,
12 бо Дух Святий навчить вас у той час, що треба казати».
13 І один з народу звернувся до Нього: «Учителю, скажи братові моєму, щоб він поділився зі мною спадщиною».
14 А Ісус відповів йому: «Чоловіче, хто поставив Мене судити або ділити вас?»
15 І сказав їм: «Глядіть, остерігайтесь зажерливості, бо життя людини не залежить від достатку маєтку його».
16 І розповів їм притчу: «В одного багача добре вродила нива.
17 І міркував він про себе, кажучи: 'Що мені робити, бо не маю куди зібрати мій урожай?'
18 І сказав: 'Ось що зроблю: знесу клуні мої і поставлю більші, і зберу туди все моє збіжжя і все добро моє
19 та скажу душі моїй: душе, маєш багато добра на багато років; спочивай, їж, пий і веселися!'
20 Але Бог сказав йому: 'Безумний, у цю ніч душу твою візьмуть у тебе; і все, що ти надбав, кому дістанеться?'
21 Ось так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє».
22 І сказав учням Своїм: «Тому кажу вам: не журіться про життя ваше, що вам їсти, ні про тіло, в що зодягатися.
23 Душа більша від їжі, а тіло від одягу.
24 Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; нема в них ні комори, ні клуні, і Бог годує їх; наскільки ж ви
кращі від птахів!
25 Бо хто з вас, журячись, може додати собі росту на один лікоть?
26 Отже, коли ви і найменшого зробити не можете, то чого журитесь про інше?
27 Погляньте на лілії, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть, але кажу вам, що і Соломон в усій славі своїй
не вдягався так, як кожна з них!
28 Якщо Бог так одягає траву, яка сьогодні в полі, а завтра буде вкинена в піч, то наскільки краще вас, маловіри!
29 Отже, не шукайте, що вам їсти, або що пити, і не журіться,
30 бо все де шукають люди світу цього; Отець же ваш знає, що ви маєте потребу в тому.
31 Отож, шукайте Царства Божого, а це все додасться вам!
32 Не бійся, мале стадо, бо Отець ваш благозволив дати вам Царство.
33 Продавайте майно ваше та давайте милостиню. Приготуйте сакви, що не старіють, і скарби, що не
зменшуються на небесах, куди злодій не наближається, і де міль не точить.
34 Бо де скарб ваш, там буде і серце ваше!
35 Нехай стегна ваші будуть підперезані і світильники позасвічувані.
36 І будьте подібні до людей, які очікують господаря свого, коли він повернеться з весілля, щоб як прийде і
постукає, негайно відчинити двері йому.
37 Блаженні ті раби, яких господар, прийшовши, знайде пильнуючими. Істинно кажу вам: він підпережеться і
посадить їх, і, підійшовши, буде прислуговувати їм.
38 І коли він прийде о другій чи о третій сторожі, і знайде їх так, то блаженні слуги ті.
39 Знайте ж це, що коли б знав господар дому, в котрій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би
підкопати дому свого.
40 Будьте ж і ви готові, бо Син Людський прийде тієї години, коли ви не думаєте».
41 Тоді Петро говорить Йому: «Господи, чи до нас говориш цю притчу, чи до всіх?»
42 А Господь відповів: «Хто ж тоді вірний і мудрий домоуправитель, якого господар поставить над слугами
своїми, щоб давати їм у свій час призначений харч?
43 Блаженний раб той, якого господар, прийшовши, знайде, що він діє так!
44 Істинно кажу вам, що над усім маєтком своїм він поставить його.
45 Коли ж раб той скаже в серці своїм: 'Не скоро господар мій прийде', і почне бити слуг та служниць, їсти і пити
та напиватися,
46 то господар раба того прийде того дня, якого він не сподівається, і години, якої він не знає, і розітне його, і
визначить йому долю з невірними.
47 Той раб, який знав волю господаря свого, і не був готовий, і не вчинив по волі його, буде багато битий.
48 А котрий не знав, а вчинив гідне покарання, буде битий менше. Бо від кожного, кому дано багато, багато
вимагається; і кому багато довірено, з того більше спитають.
49 Я прийшов вогонь принести на землю; і як Я прагну, щоб він уже запалав.
50 Я маю хреститись хрещенням; і як Я томлюся, поки це здійсниться!
51 Чи думаєте, що Я прийшов, мир дати землі? Ні, кажу вам, а розділення,
52 бо віднині п'ятеро в однім домі поділяться: троє проти двох, а двоє — проти трьох.
53 Батько буде проти сина, а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матері; свекруха проти невістки
своєї, а невістка проти свекрухи своєї!»
54 Він сказав також до народу: «Коли ви побачите хмару, яка надходить із заходу, то зараз кажете: 'Буде дощ', і
так буває.
55 А коли вітер віє південний, кажете: 'Буде спека', і так буває.
56 Лицеміри! Лице неба й землі ви вмієте розпізнати, чому ж не розпізнаєте часу цього? 57 Чому ж ви самі по
собі не судите, що справедливе?
58 Коли ти йдеш з противником своїм до правителя, то постарайся полагодити з ним ще по дорозі, щоб він не
потягнув тебе до судді, а суддя не передав тебе слузі, а слуга не вкинув тебе у в'язницю.
59 Істинно кажу тобі, не вийдеш звідти, поки не віддаси останнього гроша.
Вiд Луки 13
1 У той час деякі прийшли і розповіли Йому про галілеян, кров яких Пілат змішав з їхніми жертвами.
2 Та Ісус сказав їм у відповідь: «Чи ви думаєте, що ці галілеяни були грішніші за усіх галілеян, що так
постраждали?
3 Ні, кажу вам; та коли не покаєтесь, то всі так само загинете!
4 Або ті вісімнадцять, на яких упала башта в Силоамі і побила їх, думаєте, що вони були більше винні за всіх, що
живуть в Єрусалимі?
5 Ні, кажу вам, та коли не покаєтесь, всі так само загинете!»
6 І Він розповів їм таку притчу: «Один чоловік мав смоковницю, посаджену у винограднику своїм. І він прийшов
шукати плоду на ній, - але не знайшов.
7 І сказав виноградареві: 'Ось я третій рік приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її:
навіщо вона й землю займає?'
8 Але він сказав йому у відповідь: 'Господарю, залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і обкладу гноєм,
9 чи не принесе плоду; якщо ні, то зрубаєш її'».
10 Ісус навчав у одній із синагог у суботу.
11 Там була жінка, що мала духа немочі вісімнадцять років: була скорчена, і не могла випростатись.
12 А Ісус, побачивши її, покликав і сказав їй: «Жінко, ти звільняєшся від недуги твоєї!»
13 І поклав на неї руки, і вона зараз же випросталась, і стала славити Бога.
14 При цьому начальник, обурений, що Ісус зцілив у суботу, сказав до народу: «Є шість днів, у котрі вам
належить працювати; в ті і приходьте зцілятися, а не дня суботнього».
15 А Господь сказав йому у від повідь: «Лицеміре, чи кожен з вас не відв'язує в суботу вола свого чи осла, і не
веде його напоїти?
16 Цю ж дочку Авраамову, яку сатана зв'язав ось уже вісімнадцять років, чи не належить звільнити її з цих пут у
суботній день?»
17 І, коли Він це сказав, усі противники Його засоромились, а весь народ тішився усіма славними вчинками Його,
які Він чинив.
18 Він же сказав: «До чого подібне Царство Боже? І до чого уподібню його?
19 Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у саду своєму: і виросло воно, і стало деревом, і
птахи небесні звили гнізда у віттях його».
20 І ще сказав: «До чого уподібню Царство Боже?
21 Воно подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала в три міри муки, аж поки не вкисне все».
22 І проходив Він через міста і села, і вчив, прямуючи до Єрусалиму.
23 І хтось запитав Його: «Господи, хіба мало тих, що спасаються?» Він же відповів їм:
24 «Силкуйтесь увійти тісними ворітьми, бо, кажу вам, багато схочуть увійти, та не зможуть!
25 Як господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи надворі, почнете стукати в двері і казати: 'Господи,
Господи, відчини нам!' А Він скаже вам у відповідь: 'Не знаю вас, звідки ви!'
26 Тоді станете говорити: 'Ми їли і пили з Тобою, і на вулицях наших Ти нас навчав!'
27 Але Він скаже: 'Говорю вам: не знаю вас, звідки ви! Відійдіть від Мене всі, що чините неправду!'
28 Там буде плач і скрегіт зубів, коли ви, стоячи назовні, побачите Авраама, Ісаака, Якова та всіх пророків у
Царстві Божім.
29 І прийдуть від сходу й заходу, від півночі й півдня, і возляжуть у Царстві Божому.
30 І ось, є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми!»
31 У той же день, деякі з фарисеїв підійшли і сказали Йому: «Вийди і піди собі геть звідси, бо Ірод хоче вбити
Тебе!»
32 Але Він сказав їм: «Ідіть і скажіть тій лисиці: 'Ось виганяю демонів і зціляю сьогодні і завтра, а третього дня
скінчу'.
33 Однак Мені треба ходити сьогодні і завтра, і наступного дня, бо не буває, щоб пророк загинув поза
Єрусалимом.
34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей
твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, та ви не захотіли.
35 Ось дім ваш залишається пустим для вас! Говорю ж вам, що не побачите Мене, аж поки не прийде час, коли
скажете: 'Благословен, Грядучий в ім'я Господнє!'»
Вiд Луки 14
1 Одного разу, коли Ісус у суботу був запрошений на обід до одного зі старійшин фарисейських, вони назирали за
Ним.
2 І був там перед Ним чоловік хворий на водянку.
3 А Ісус запитав законників і фарисеїв: «Чи дозволено зціляти в суботу?»
4 Вони мовчали. І Він, доторкнувшись, зцілив і відпустив його.
5 І сказав їм: «Коли в кого з вас осел або віл упаде в колодязь, хіба в той час він не витягне його і в суботу?»
6 І вони не могли відповісти Йому на це.
7 Спостерігаючи, як запрошені вибирали собі перші місця, сказав їм притчу:
8 «Коли хтось запросить тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хтось із запрошених
поважніший від тебе,
9 і щоб той, що запросив тебе і його, не підійшов і не сказав тобі: 'Поступися цьому місцем'. І тоді з соромом
будеш змушений зайняти місце останнє.
10 Але, як ти будеш запрошений, прийди і сідай на останньому місці, щоб той, хто запросив тебе, підійшов і
сказав: 'Друже, пересядь вище'. Тоді буде тобі честь перед тими, що сидять з тобою.
11 Бо кожен, хто сам себе підносить, буде понижений, а хто понижує себе, буде підвищений».
12 А тому, що запросив Його, сказав: «Коли ти справляєш обід або вечерю, то не клич друзів твоїх ні братів, ні
родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони покликали колись тебе, і не одержав ти відплати.
13 Але, коли справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих, сліпих,
14 і будеш блаженний, бо вони не мають чим відплатити тобі; відплатиться ж тобі в день воскресіння
праведних!»
15 Почувши це, один з тих, що возлежав з Ним, сказав Йому: «Блаженний той, хто буде їсти хліб у Царстві
Божому!»
16 Він же сказав йому: «Один чоловік справив велику вечерю і запросив багатьох.
17 Коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: 'Ідіть, бо вже все готове!'
18 І почали всі вибачатися. Перший сказав йому: 'Я купив поле, і мені треба піти оглянути його. Прошу тебе,
вибач мені!'
19 Другий сказав: 'Я купив п'ять пар волів і йду випробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!' 20 Ще інший сказав: 'Я
одружився, тому не можу прийти!'
21 І раб той повернувся і розповів усе господареві своєму. Тоді господар дому розгнівався і сказав рабові своєму:
'Піди швидше на вулиці і провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих'.
22 І раб сказав: 'Господарю, зроблено, як сказав ти, та ще є місця'.
23 І господар сказав рабові: 'Піди на дороги та стежки і переконай їх прийти, щоб наповнився мій дім'.
24 Кажу ж вам, що ніхто з тих запрошених не скуштує вечері моєї! Бо багато покликаних, та мало вибраних».
25 Ішло з Ним багато народу; і Він, звернувшись, сказав їм:
26 «Коли хтось приходить до Мене і любить більше ніж Мене батька свого, і матір, і дружину, і дітей, і братів, і
сестер, а до того і життя своє, той не може бути учнем Моїм.
27 І хто не несе хреста свого, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм.
28 Бо хто з вас, бажаючи збудувати башту, не сяде спочатку і не порахує витрат, чи має він потрібне для
збудування.
29 Щоб, коли він покладе основу, а закінчити не зможе, то, щоб всі, хто побачить це, не стали б сміятися з нього,
30 говорячи: 'Цей чоловік почав будувати, але докінчити не зміг!'
31 Або який цар, ідучи на війну проти другого царя, в першу чергу не сяде порадитися, чи зможе він з десятьма
тисячами устояти проти того, що йде на нього з двадцятьма тисячами?
32 Коли ж ні, то поки той ще далеко, шле посольство до нього і просить миру.
33 Так кожен з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути учнем Моїм.
34 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її?
35 Ні в землю, ні в гній не придатна; і викидають її геть. Хто має вуха слухати, нехай слухає!»
Вiд Луки 15
1 Наближались до Нього всі митники і грішники, щоб слухати Його.
2 Фарисеї ж і книжники нарікали, кажучи: «Він приймає грішників і їсть з ними».
3 А Він сказав їм цю притчу, говорячи:
4 «Хто з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев'яносто дев'ять в пустині і не піде за
загубленою, поки не знайде її?
5 А, знайшовши, кладе її на плечі собі, радіючи.
6 І, прийшовши додому, скликає друзів своїх та сусідів і каже їм: 'Радійте зі мною, бо знайшов я мою загублену
овечку!'
7 Кажу вам, що так само на небесах буде більше радості за одного грішника, який покаявся, ніж за дев'яносто
дев'ять праведників, які не потребують покаяння.
8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли загубить одну драхму, не засвітить світла і не почне мести кімнату, і
шукає старанно, аж поки не знайде?
9 А, знайшовши, кличе приятельок і сусідів та й каже: 'Радійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму!'
10 Так, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, котрий кається!»
11 Ще розповів: «В одного чоловіка було два сини.
12 Молодший з них сказав батькові: 'Отче, дай мені частину майна, яка належиться мені!' І розділив батько між
ними майно.
13 А через кілька днів, молодший син, зібравши все, подався в далекий край і розтратив там майно своє, живучи
розпутно.
14А коли він усе прожив, настав великий голод у краю тому, і він став бідувати.
15 І пішов і пристав до одного з мешканців краю того, а той послав його на поля свої пасти свиней.
16 І він радий був наповнити шлунок свій стручками, що їли свині, та ніхто не давав йому.
17 Опам'ятавшись, він сказав: 'Скільки наймитів у батька мого мають хліба надміру, а я тут з голоду гину.
18 Встану, піду до батька мого і скажу йому: Отче, я згрішив проти неба і перед тобою;
19 і вже недостойний називатися сином твоїм. Прийми ж мене, як одного з наймитів твоїх!'
20 І, вставши, пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його, і переповнився жалем; і побіг,
кинувся на шию йому і почав цілувати його.
21 А син сказав йому: 'Отче, я згрішив проти неба і перед тобою, і вже недостойний називатися сином твоїм!'
22 А батько сказав рабам своїм: 'Принесіть кращу одежу і одягніть його, і дайте перстень на руку його, і взуття на
ноги;
23 і приведіть відгодоване теля, і заколіть: будемо їсти і веселитись,
24 бо цей син мій був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся.' Та й почали веселитись.
25 Старший син його був у полі; і, вертаючись з поля, коли наблизився до дому, почув співи та радощі.
26 І, покликавши одного із слуг, запитав: 'Що це таке?'
27 Той відповів йому: 'Брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо ж прийняв його здоровим'.
28 І він розгнівався, і не хотів увійти. Батько ж його вийшов і кликав його.
29 Але він відповів батькові: 'Ось стільки літ я служу тобі і ніколи не порушував наказу твого, але ти ніколи не дав
мені і козенятка, щоб я міг повеселитися з друзями моїми.
30 А коли цей син твій, що змарнував майно твоє з блудницями, повернувся, ти заколов для нього відгодоване
теля'.
31 Він же сказав йому: 'Сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє!
32 Треба радіти і веселитися, тому що цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!'»
Вiд Луки 16
1 Сказав же і учням Своїм: «Один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він
марнує майно його.
2 І покликавши його, сказав йому: 'Що я чую про тебе? Дай звіт в управлінні твоєму, бо ти не можеш більше
управляти'.
3 Тоді управитель сказав сам собі: 'Що мені робити? Господар мій відбирає в мене управління; копати не можу, а
просити соромлюсь.
4 Знаю, що зроблю, щоб прийняли мене друзі в доми свої, коли буду відставлений від управління'.
5 І, покликавши кожного з боржників господаря свого, він питає першого: 'Скільки ти винен господарю моєму?
6 Той відповів: 'Сто мір оливи'. І сказав йому: 'Візьми розписку твою і сідай та скоріш пиши: п'ятдесят'.
7 Потім запитав другого: 'А ти скільки винен?' Той відповів: 'Сто мір пшениці'. І сказав йому: 'Візьми розписку твою
і пиши: вісімдесят'.
8 І господар похвалив управителя невірного, що мудро вчинив. Бо сини світу цього хитріші від синів світла в роді
своїм.
9 І Я кажу вам, здобувайте собі друзів багатством неправедним, щоб вони, коли його не стане, прийняли вас у
вічні оселі.
10 Вірний у малому і у великому вірний; а невірний у малому невірний і у великому.
11 Отже, коли ви в багатстві не були вірні, хто ж тоді вам довірить істинне?
12 І якщо не були вірні в чужому, хто вам дасть ваше?
13 Ніякий слуга не може служити двом господарям: бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або одного
буде триматися, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні».
14 Чули все це фарисеї, які були сріблолюбці, і вони сміялись над Ним.
15 Він сказав їм: «Ви видаєте себе за праведних перед людьми; Бог же знає серця ваші, бо що цінне в людей, те
мерзотне перед Богом.
16 Закон і Пророки були до Іоанна. З того часу Царство Боже благовіститься, і кожен із зусиллям входить у нього.
17 Але скоріше небо і земля проминуться, ніж одна риска із Закону пропаде.
18 Кожен, хто розводиться з дружиною своєю і одружиться з іншою, чинить перелюб; і кожен, хто одружиться з
розведеною, чинить перелюб.
19 Один чоловік був багатий, одягався в кармазин та віссон і кожного дня бенкетував розкішно.
20 Був також один убогий, на ім'я Лазар, котрий лежав біля воріт його, весь у струпах.
21 І бажав насититися крихтами, які падали зі столу багача; і пси, приходячи, лизали струпи його.
22 І сталось, що помер убогий, і був віднесений ангелами на лоно Авраама. Помер же і багач, і поховали його.
23 І в пеклі, терплячи муки, він звів очі свої, і побачив здалека Авраама і Лазаря на лоні його.
24 І, закричавши, сказав: «Отче Аврааме! Змилуйся наді мною, пошли Лазаря, щоб умочив кінець пальця свого у
воду і прохолодив язик мій, бо я мучуся в полум'ї цьому!»
25 Але Авраам відповів: «Сину, згадай, що так, як ти отримав усе добре за життя твого, так само Лазар — лихе.
Тепер він тут утішається, а ти мучишся.
26 А крім того усього, поміж нами і вами встановлена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас,
не можуть, і звідти до нас не переходять».
27 А він сказав: «Тож благаю тебе, отче, щоб ти послав його в дім батька мого,
28 бо маю я п'ять братів, нехай він засвідчить їм, щоб також вони не прийшли в це місце страждань!»
29 Авраам сказав йому: «Є у них Мойсей і Пророки; нехай слухають їх!»
30 Він же сказав: «Ні, отче Аврааме, коли ж хто з мертвих прийде до них, то покаються!»
31 А Авраам відповів йому: «Якщо Мойсея і Пророків не слухають, то навіть якби хто із мертвих воскрес, не
повірять!»
Вiд Луки 17
1 Ісус сказав учням Своїм: «Неможливо, щоб спокуси не прийшли, але горе тому, через кого вони приходять.
2 Краще було б такому, щоб млинове жорно повісити йому на шию і вкинути в море, ніж щоб він спокусив одного
з малих цих.
3 Пильнуйте ж за собою. Якщо брат твій провиниться проти тебе, застережи його, і якщо він покається, прости
йому.
4 І коли сім разів у день згрішить проти тебе, і сім разів у день звернеться і скаже: 'Каюся', — прости йому».
5 Апостоли сказали Господеві: «Збільш віру нашу!»
6 Господь відповів: «Коли б ви мали віру, як зерно гірчичне, і сказали б смоковниці цій: 'Вирвись з коренем і
пересадися в море', то й послухала б вас.
7 Хто з вас, маючи раба, котрий оре чи пасе, коли прийде з поля, скаже йому: 'Йди зараз же сідай до столу!'
8 Навпаки, чи не скаже йому: 'Приготуй мені вечерю, підпережися і прислуговуй мені, поки я буду їсти і пити, а
потім ти сам будеш їсти і пити?'
9 Чи буде він дякувати рабові тому за те, що виконав наказ?
10 Так само і ви, коли виконаєте все наказане вам, то кажіть: 'Ми раби нікчемні; бо зробили те, що по винні були
зробити'».
11 Одного разу, як Він ішов у Єрусалим, то проходив поміж Самарією і Галілею.
12 І коли Він входив у одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, що зупинилися здалека; 13 і голосно
кричали: «Ісусе, Наставнику, помилуй нас!»
14 І, побачивши їх, Він сказав їм: «Підіть, покажіться священикам». І коли вони йшли, то очистились.
15 Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, сильним голосом прославлячи Бога;
16 він припав лицем до ніг Ісуса, дякуючи Йому. І був самарянин.
17 Тоді Ісус сказав: «Чи не десять очистились? Де ж дев'ять?
18 Чому ж вони не повернулись віддати хвалу Богові, крім цього чужинця?»
19 І сказав йому: «Встань і йди, віра твоя спасла тебе!»
20 А як фарисеї запитали його: коли прийде Царство Боже, відповів їм: «Царство Боже не прийде помітно,
21 і не скажуть: 'Ось воно тут', або: 'Ось там!' Бо Царство Боже всередині вас!»
22 Сказав також учням: «Прийдуть дні, коли ви побажаєте побачити хоч один з днів Сина Людського, та не
побачите.
23 І скажуть вам: 'Ось Він тут!', чи: 'Ось Він там!' — Не йдіть і не шукайте!
24 Бо, як блискавка, блиснувши від одного краю неба, освітлює до другого краю неба, так буде Син Людський в
день Свій.
25 Але насамперед належить Мені багато постраждати і бути відкинутим родом цим.
26 І, як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського:
27 їли, пили, женились, заміж виходили, до того дня, коли Ной увійшов у ковчег; і прийшов потоп та погубив усіх.
28 Так само, як було і в дні Лота: їли, пили, торгували, купували, садили, будували,
29 а в день, коли Лот вийшов з Содому, линув вогонь з сіркою з неба і всіх знищив.
30 Так буде і в той день, коли Син Людський з'явиться.
31 В той день, хто буде на покрівлі, а речі його в домі, нехай не сходить взяти їх. І хто буде в полі, нехай не
вертається назад.
32 Пам'ятайте про Лотову дружину!
33 Хто буде намагатися зберегти своє життя, той погубить його; а хто погубить його, той збереже його.
34 Кажу вам: у ту ніч буде двоє в одному ліжку: одного візьмуть, а другий залишиться.
35 Дві будуть молоти разом: одна візьметься, а друга залишиться.
36 Двоє будуть у полі: один візьметься, а другий залишиться».
37 І запитали Його: «Де, Господи?» А Він відповів: «Де труп, там зберуться орли!»

Вiд Луки 18

1 Сказав також їм і притчу про те, що треба завжди молитись і не занепадати духом,
2 говорячи: «В одному місті був суддя, котрий Бога не боявся і людей не соромився.
3 Була ж у тому місті вдова одна, що приходила до нього і просила: 'Захисти мене від супротивника мого!'
4 Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: Хоч я і Бога не боюсь і людей не соромлюсь,
5 але тому, що ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більше докучати мені'».
6 І Господь сказав: «Послухайте, що говорить суддя неправедний.
7 Хіба Бог не захистить вибраних Своїх, що волають до Нього день і ніч, хоч і бариться захищати їх?
8 Кажу вам, що Він захистить їх скоро. Та Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?»
9 Також сказав цю притчу для тих, котрі були впевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували:
10 «Два чоловіки ввійшли в храм помолитися: один був фарисей, а другий — митник.
11 Фарисей, ставши, так молився в собі: 'Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди: здирники, неправедні,
перелюбники, або як цей митник.
12 Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю'.
13 А митник, ставши віддалік, не смів і очей звести до неба, а бив себе в груди і казав: 'Боже, будь милостивий до
мене, грішного!'
14 Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той. Бо кожен, хто підносить сам себе, той
буде принижений, а хто ж принижує себе, піднесеться.
15 Приносили до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них, а учні, бачачи це, забороняли їм. 16 Але Ісус,
покликавши їх, сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене, не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
17 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не увійде в нього!»
18 Один із начальників запитав Його, кажучи: «Учителю благий, що робити мені, щоб успадкувати життя вічне?»
19 А Ісус відповів йому: «Чому називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
20 Знаєш заповідь: 'Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька твого і матір
твою'.
21 Та він сказав: «Все це зберіг я змалку».
22 Почувши це, Ісус сказав йому: «Одного ще бракує тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і будеш мати
скарб на небесах, і приходь та йди слідом за Мною!»
23 Він же, коли почув це, засмутився, бо був дуже багатий.
24 Коли Ісус побачив, що він засмутився, то сказав: «Як важко багатим увійти в Царство Боже!
25 Легше верблюдові пройти крізь голчине вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».
26 Ті, що чули це, запитали: «Хто ж може спастися?»
27 Він же відповів: «Неможливе людям, можливе для Бога!»
28 Тоді Петро сказав: «Ось ми, залишивши все, пішли за Тобою».
29 А Він відповів їм: «По правді кажу вам: немає такого, хто б залишив дім чи дружину, чи братів, чи батьків, чи
дітей заради Царства Божого,
30 і не одержав би значно більше цього часу, а у віці майбутньому — життя вічне».
31 Тоді, відізвавши дванадцятьох, Ісус сказав їм: «Ось ми входимо в Єрусалим, і все, що писали пророки про
Сина Людського, здійсниться.
32 Бо видадуть Його язичникам, і осміють Його, і зневажать, і оплюють Його;
33 будуть бити і вб'ють Його, але третього дня Він воскресне».
34 Та вони не зрозуміли нічого з того; і були слова ці закриті для них, і вони не розуміли сказаного.
35 І як Він наближався до Єрихону, один сліпий сидів при дорозі і просив милостиню.
36 Почувши, що народ проходить мимо нього, запитав: «Що це таке?»
37 І сказали йому, що Ісус Назарянин проходить.
38 Тоді він закричав: «Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене!»
39 Ті, що йшли попереду, примушували його мовчати, але він ще сильніше кричав: «Сину Давидів, змилуйся наді
мною!»
40 Ісус зупинився і звелів привести його до Себе. Коли той підійшов до Нього, запитав його:
41 «Чого ти хочеш від Мене?» Він відповів: «Господи, щоб мені прозріти!»
42 Ісус сказав Йому: «Прозри! Віра твоя спасла тебе!»
43 Він зразу ж прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога. І весь народ, бачивши це, віддав хвалу Богові.
Вiд Луки 19

1 Потім Ісус, увійшовши в Єрихон, проходив через нього.
2 І ось багатий чоловік, на ім'я Закхей, начальник митників,
3 бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малого росту.
4 І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб бачити Його, бо Він повинен був проходити мимо нього.
5 А коли Ісус прийшов на це місце, поглянувши, побачив його, і сказав: «Закхею, злізай скоріше, бо сьогодні Мені
треба бути в тебе в домі!»
6 Він зараз же зліз і прийняв Його з радістю.
7 Усі бачили це та й почали нарікати, кажучи: «Він зайшов до грішного чоловіка!»
8 Закхей же встав і сказав Господеві: «Господи, половину маєтку мого віддам убогим, а коли кого скривдив чим,
поверну вчетверо!»
9 Ісус сказав йому: «Сьогодні спасіння прийшло до дому цього, бо і він син Авраама!
10 Бо Син Людський прийшов, щоб знайти і спасти, що загинуло».
11 Коли ж вони слухали це, розповів їм ще одну притчу, бо Він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство
Небесне повинно скоро настати.
12 Отже, сказав: «Один чоловік, високого роду, відправлявся в далекий край, щоб прийняти царство і
повернутись.
13 Покликавши десять рабів своїх, дав їм десять мін срібла, та й сказав їм: 'Пустіть їх в діло, поки Я повернуся!'
14 Але громадяни ненавиділи його і послали слідом за ним посланців, кажучи: 'Не хочемо, щоб він царював над
нами!'
15 І коли повернувся, прийнявши царство, звелів покликати до себе тих рабів, котрим дав срібло, щоб довідатися,
хто що придбав.
16 Прийшов перший і сказав: 'Господарю, міна твоя принесла десять мін'.
17 І сказав йому: 'Гаразд, добрий рабе; ти в малому був вірний, візьми управління над десятьма містами'.
18 Прийшов другий і сказав: 'Господарю, міна твоя принесла п'ять мін'.
19 Він сказав і тому: 'І ти будь над п'ятьма містами!'
20 І ще інший прийшов і сказав: 'Господарю, ось твоя міна, яку я зберігав, загорнувши в хустину.
21 Я ж боявся тебе, бо ти чоловік жорстокий: береш те чого не клав, і жнеш чого не сіяв'.
22 А він сказав йому: 'Словами твоїми буду судити тебе, рабе лукавий. Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру я,
чого не клав, і жну — чого не сіяв;
23 чому ж не віддав ти срібло моє міняльникам; і я, повернувшись, взяв би своє з прибутком?'
24 І сказав присутнім: 'Візьміть від нього міну і дайте тому, хто має десять мін'.
25 І вони сказали йому: 'Господарю, він уже має десять мін'.
26 'Говорю ж вам: кожному, хто має, тому дасться, а хто не має, відбереться і те, що має.
27 А ворогів моїх, котрі не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і побийте переді мною!'»
28 Розповівши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалиму.
29 Коли ж Він наблизився до Віфагії і Віфанії, до гори, яка зветься Оливною, послав двох учнів Своїх,
30 кажучи: «Ідіть у село, яке перед вами; і як увійдете в нього, знайдете молодого осла прив'язаного, на якого ще
ніхто з людей не сідав; відв'яжіть його і приведіть сюди.
31 І коли хто запитає вас: 'Навіщо відв'язуєте?', скажіть: 'Він потрібен Господу».
32 Послані пішли і знайшли, як Він cказав їм.
33 Коли вони відв'язували молодого осла, господарі його запитали їх: «Навіщо ви відв'язуєте осла?»
34 Вони ж відповіли: «Він потрібен Господу!»
35 І вони привели його до Ісуса; і, накинувши одежу свою на осла, посадили на нього Ісуса.
36 Коли ж Він їхав, люди стелили одежу свою по дорозі.
37 А коли Він наблизився до спуску з гори Оливної, то безліч учнів, радіючи, почали гучним голосом хвалити Бога
за всі чудеса, які бачили,
38 говорячи: «Благословенний Цар, Грядучий в ім'я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх!»
39 А деякі з фарисеїв з-поміж народу казали Йому: «Учителю, заборони учням Твоїм!»
40 Він же сказав їм у відповідь: «Кажу вам, що коли вони замовкнуть, то каміння кричатиме!»
41 Коли Він наблизився до Єрусалиму, то, дивлячись на нього, заплакав над ним,
42 кажучи: «О, коли б ти хоч у цей твій день зрозумів, що потрібно для миру твого! Та нині це закрите від очей
твоїх.
43 Бо прийдуть на тебе дні, коли вороги твої оточать тебе валом, і обложать тебе, і стиснуть тебе звідусюди.
44 І зрівняють тебе з землею, і повбивають дітей твоїх, і не залишать в тобі каменя на камені за те, що ти не
зрозумів часу відвідання твого».
45 І увійшовши у храм і почав виганяти тих, що в ньому продавали,
46 говорячи їм: «Написано: 'Дім Мій — дім молитви', а ви зробили з нього вертепом розбійників».
47 І Він навчав у храмі. Первосвященики і книжники та старійшини народу шукали погубити Його.
48 Але не знаходили можливості, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.
Вiд Луки 20
1 В один з тих днів, коли Він навчав у храмі людей та проповідував Євангеліє, підійшли первосвященики та
книжники зі старійшинами
2 і запитали Його, кажучи: «Скажи нам, якою владою Ти робиш це, хто дав Тобі цю владу?»
3 А Він сказав їм у відповідь: «Запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені:
4 хрещення Іоаннове з небес було чи від людей?»
5 Вони ж міркували в собі і говорили: «Коли скажемо: 'з небес', то Він скаже: 'Чому ж ви не повірили Йому?'
6 А коли скажемо: 'від людей', то весь народ поб'є нас камінням, бо народ був переконаний, що Іоанн — пророк».
7 І відповіли, не знаємо звідки.
8 Ісус сказав їм: «І Я не скажу вам, якою владою це роблю».
9 І почав розповідати людям притчу: «Один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, а сам
від'їхав на довгий час.
10 У свій час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградинка, але виноградарі, побивши
його, відіслали його ні з чим.
11 Він послав ще одного раба, але вони і цього побили і зневажили, та й відіслали ні з чим.
12 І він послав ще й третього, але вони і того поранили і вигнали.
13 Тоді господар виноградника сказав: 'Що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, його
посоромляться'.
14 Коли ж виноградарі побачили його, то міркували між собою, кажучи: 'Він спадкоємець, підемо, уб'ємо його, і
спадщина його буде нашою'.
15 І, вивівши його геть з виноградника, вбили його. Що ж зробить з ними господар виноградника?
16 Він прийде і погубить тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим». Ті що слухали це, сказали: «Нехай не
буде так!»
17 Але Він поглянув на них і сказав: «Що означає оце написане: 'Камінь, який відкинули будівничі, той самий став
наріжним каменем?'
18 І кожен, хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того роздавить».
19 І книжники та первосвященики шукали нагоди, щоб накласти руки на Нього, але побоялись народу, бо
зрозуміли, що цю притчу Він сказав про них.
20 І, слідкуючи за Ним, вони послали підглядачів, які вдавали з себе людей праведних, щоб зловити Його на слові
і видати Його начальникам і владі правителя.
21 І вони запитали Його, кажучи: «Учителю, ми знаємо, що Ти говориш і навчаєш правильно, і Ти є безсторонній, і
правдиво навчаєш дороги Божої.
22 Чи належить нам давати податок Кесареві, чи ні?»
23 Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: «Що ви спокутуєте Мене?
24 Покажіть Мені динарій. Чиє зображення на ньому і напис?» Вони відповіли: «Кесареве».
25 Він же сказав їм: «Тож віддавайте кесареве — кесарю, а Боже Богу!»
26 І вони не могли зловити Його на слові перед людьми. І, здивувавшись відповіді Його, замовкли.
27 Тоді підійшли до Нього деякі з саддукеїв, які твердять, що нема воскресіння, і запитали Його,
28 кажучи: «Учителю, Мойсей написав нам, що коли в кого помре брат, який мав дружину, і помре бездітним, то
брат його повинен взяти дружину його і відновити потомство брата свого.
29 Отже, було сім братів. І перший, узявши дружину, помер бездітним.
30 І другий узяв її, і він помер бездітним.
31 І третій узяв її також, і так само всі семеро, не залишивши дітей, повмирали.
32 А після всіх померла і жінка.
33 А в час воскресіння, котрому з них вона буде дружиною? Адже семеро мали її за дружину?»
34 Ісус сказав їм у відповідь: «Сини віку цього женяться і виходять заміж.
35 А ті, що сподобились досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і заміж не виходять.
36 І померти вже не можуть, бо вони рівні ангелам і є сини Божі, ставши синами воскресіння.
37 А що мертві воскреснуть і Мойсей доказав при купині, коли він назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і
Богом Якова.
38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо в Нього всі живі!»
39 На це деякі з книжників сказали: «Учителю, Ти добре сказав».
40 І вже не насмілювались питати Його ні про що.
41 А Він сказав їм: «Як це кажуть, що Христос є син Давидів?
42 Адже ж Давид сам говорить в книзі Псалмів: 'Сказав Господь Господеві моєму: «Сиди праворуч Мене,
43 доки не покладу ворогів Твоїх підніжком для ніг Твоїх!»'
44 Отже, Давид називає Його Господом, як же Він син йому?»
45 І коли народ слухав, Він сказав учням Своїм:
46 «Остерігайтеся книжників, які люблять ходити в довгих одежах, люблять привітання на народних зібраннях,
перші місця в синагогах і також перші місця на бенкетах,
47 які поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тяжче осудження».

Вiд Луки 21
1 Поглянувши, Він побачив, як багачі клали пожертви свої в скарбницю.
2 Побачив також і бідну вдову, яка поклала туди дві лепти.
3 І сказав: «Істинно кажу вам, що ця бідна вдова поклала більше за всіх.
4 Бо всі ті від достатку свого клали в дар Богові, а вона з убогості своєї поклала весь прожиток свій, який мала».
5 І коли дехто говорив про храм, як він був оздоблений коштовним камінням і пожертвами, Він сказав:
6 «Прийдуть дні, коли з того, що ви бачите, не залишиться каменя на камені; все буде зруйноване».
7 І запитали Його, кажучи: «Учителю, коли це буде? І яка ознака, коли це має статися?»
8 А Він відповів: «Остерігайтеся, щоб вас хто не звів, бо багато прийде в ім'я Моє, кажучи: 'це Я',і 'час цей
наблизився'. Не йдіть за ними!
9 І коли почуєте про війни і заворушення, не лякайтесь, бо перш належить статися тому, але це ще не кінець».
10 Тоді сказав їм: «Повстане народ на народ і царство на царство.
11 І будуть великі землетруси, і голод у багатьох країнах, і пошесті, і жахливі явища, і великі знамення з неба.
12 Але перед усім тим, вони накладуть на вас руки свої і будуть переслідувати вас, і видавати в синагоги і
в'язниці, і поведуть вас до царів і правителів за ім'я Моє.
13 І буде це вам для свідчення.
14 Отож, покладіть собі в серці не думати наперед, що відповідати,
15 бо Я дам вам уста і премудрість, якій не зможуть перечити чи протистояти всі противники ваші.
16 І видавати будуть вас батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас і смерть заподіють.
17 І будете зненавиджені всіма за ім'я Моє.
18 Але і волосина з голови вашої не пропаде.
19 Терпінням вашим спасайте душі ваші.
20 А коли ви побачите Єрусалим, оточений військами, то знайте, що спустошення його наблизилось.
21 Тоді ті, що в Іудеї, нехай біжать у гори, і хто в місті нехай виходить з нього; і хто в околицях нехай не входить у
нього.
22 Бо це дні помсти, щоб здійснилося все написане.
23 Горе ж вагітним та тим, що годуватимуть грудьми в ті дні, бо буде велика біда на землі та гнів на народ цей.
24 Вони поляжуть від вістря меча, і заберуть їх в неволю поміж всі народи, а Єрусалим будуть топтати язичники,
аж поки час язичників не скінчиться.
25 І будуть знамення на сонці, місяці і зірках, а на землі тривога народів і безнадійність, бо море зашумить і
збуриться.
26 Люди будуть мертвіти від страху та чекання того, що йде на світ, бо основи небесні захитаються.
27 І тоді побачать Сина Людського, що йде на хмарах з силою і великою славою.
28 Коли це почне збуватися, то випростуйтесь і підніміть голови ваші, бо наближається визволення ваше!»
29 І Він розповів їм притчу: «Погляньте на смоковницю і на всі дерева:
30 коли вони вже розвиваються, то, дивлячись на це, ви знаєте, що вже близько літо.
31 Так і ви, коли побачите, що це збувається, то знайте, що Царство Боже близько.
32 Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як все це станеться.
33 Небо і земля минуть, але слова Мої не минуться.
34 Зважайте на себе, щоб серця ваші не обтяжувались обжерливістю, пияцтвом і житейськими турботами, і щоб
день той не застав вас несподівано.
35 Бо він, немов сітка, захопить усіх, що живуть по всій землі.
36 То ж пильнуйте повсякчасно і моліться, щоб удостоїтися уникнути того всього, що має бути, і стати перед
Сином Людським!»
37 Удень Він навчав у храмі, а на ніч виходив і перебував на горі Оливній.
38 І весь народ приходив зранку до Нього в храм, щоб послухати Його.
Вiд Луки 22
1 Наближалося свято Опрісноків, яке називалось Пасхою.
2 І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, бо боялись народу.
3 Сатана ж увійшов в Іуду, званого Іскаріотом, одного з дванадцятьох.
4 І він пішов і говорив з первосвящениками і начальниками, як Його видати їм.
5 Вони зраділи і погодилися дати йому гроші.
6 І він обіцяв і шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.
7 Настав день Опрісноків, коли належало приносити пасхальну жертву.
8 І послав Ісус Петра та Іоанна і сказав: «Ідіть і приготуйте нам пасху, щоб ми спожили».
9 Вони ж запитали Його: «Де хочеш, щоб ми приготували?»
10 Він відповів їм: «Ось, як будете входити в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; йдіть за ним у дім,
в який він увійде,
11 та й скажіть господареві дому: 'Учитель питає тебе: де кімната, в якій Мені їсти пасху з учнями Моїми?'
12 І він покаже вам велику світлицю, і там ви приготуйте паску».
13 Вони пішли і знайшли все так, як Він сказав їм, і приготували пасху.
14 А коли настав час, Він розліг і дванадцять апостолів з Ним.
15 І сказав їм: «Дуже бажав Я їсти цю пасху з вами перед Моїм стражданням,
16 бо кажу вам, що вже не буду їсти її, поки вона не звершиться в Царстві Божому».
17 І, взяв чашу, подякувавши, сказав: «Прийміть її і поділіть між собою,
18 бо кажу вам, що не буду пити від плоду виноградного, доки не прийде Царство Боже».
19 І, взяв хліб і подякувавши, розламав і дав їм, кажучи: «Це тіло Моє, яке за вас віддається. Це чиніть на спомин
про Мене».
20 Так само взяв чашу після вечері, промовляючи: «Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.
21 І ось рука зрадника Мого зі Мною за столом.
22 Проте Син Людський іде, як Йому призначено, але горе тій людині, яка Його видає!»
23 І вони почали запитувати один одного, хто з них мав би це зробити?
24 Сталася між ними також суперечка, хто з них має вважатися більшим.
25 Він же сказав їм: «Царі панують над народами, і ті, що володіють ними, доброчинцями звуться.
26 Але не так ви: між вами хто більший з вас, будь як менший, а хто начальник, як слуга.
27 Бо хто більший: чи той хто возлежить, чи той хто прислуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я серед вас, як
слуга.
28 Ви ж перебували зі Мною у напастях Моїх,
29 і Я заповідаю вам Царство, як Отець Мій заповів Мені,
30 щоб ви їли і пили за столом у Царстві Моїм, і сіли на престолах судити дванадцять племен Ізраїля».
31 І Господь сказав: «Симоне, Симоне, ось сатана домагався, щоб пересіяти вас, як пшеницю,
32 але Я молився за тебе, щоб не поменшала віра твоя, а ти, як колись навернешся, утверди братів твоїх».
33 Він відповідав Йому: «Господи, я готовий іти з Тобою у в'язницю і на смерть!»
34 Але Він сказав: «Кажу тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене».
35 І сказав їм: «Як Я посилав вас без мішка і без торби і без взуття, чи бракувало вам чого?» Вони ж відповіли:
«Нічого!»
36 Тоді Він сказав їм: «Але тепер, хто має мішок, — візьми з собою, також і торбу, а хто не має, продай одяг свій і
купи меч.
37 Бо кажу вам, що повинно здійснитися на Мені і це написане: 'До злочинців Його зараховано'. Бо те, що про
Мене приходить до кінця».
38 Вони ж сказали: «Господи, ось тут два мечі». І Він відповів їм: «Досить!»
39 Тоді Він вийшов і пішов за звичаєм Своїм на гору Оливну. Слідом за Ним пішли і Його учні.
40 Прийшовши на місце, Він сказав їм: «Моліться, щоб не впасти в спокусу».
41 А Сам відійшов від них на віддаль, на яку можна кинути камінь, припав на коліна й молився,
42 говорячи: «Отче, якби Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! Проте не Моя воля, а Твоя нехай буде!»
43 І з'явився Йому ангел з небес, і укріпляв Його.
44 І, перебуваючи в борінні, Він ще старанніше молився; і був піт Його, як краплі крові, що падали на землю.
45 Вставши з молитви, Він прийшов до учнів Своїх і знайшов, що спали з журби.
46 І сказав їм: «Чому ви спите? Вставайте і моліться, щоб не впасти в спокусу!»
47 Коли Він ще говорив, з'явився народ, а попереду його ішов один з дванадцяти, що називався Іудою, і він
підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його, бо такий знак він дав їм, Кого я поцілую, Той і є.
48 Але Ісус сказав йому: «Іудо, чи поцілунком видаєш Сина Людського?»
49 А ті, що були з Ним, як побачили, до чого йдеться, сказали Йому: «Господи, чи не вдарити нам мечем?»
50 І один з них вдарив слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
51 Та Ісус сказав: «Облиште, досить!» І, доторкнувшись до вуха Його, зцілив його.
52 А до первосвящеників і начальників храму та старійшин, що зібрались проти Нього, промовив Ісус: «Немов на
розбійника вийшли ви з мечами та киями...
53 щоденно Я з вами у храмі бував, і ви не піднімали на Мене рук. Та тепер ваш час і влада темряви».
54 Схопивши Його, повели і привели в дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідом.
55 Як розклали ж вогонь серед двору та посідали навколо, сів і Петро поміж ними.
56 А служниця одна його побачила, як сидів коло вогню, і, придивившись до нього, сказала: «І цей був 3 Ним!»
57 Але він відрікся від Нього, сказавши жінці: «Я не знаю Його!»...
58 Незабаром же другий побачив його та й сказав: «І ти з них». А Петро відказав: «Ні!»...
59 І минуло ще з годину, хтось інший твердив і казав: «Справді, і цей був з Ним, бо він галілеянин»
60 А Петро відказав цьому чоловікові: «Не знаю, що ти говориш». І зараз, як ще говорив він, заспівав півень.
61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: «Перше, ніж
заспіває півень, ти тричі відречешся від Мене».
62 І, вийшовши звідти, гірко заплакав!
63 А люди, які ув'язнили Ісуса, насміхалися з Нього та били Його.
64 І, зав'язавши Йому очі, вони били Його по обличчю і питали Його, приговорюючи: «Пророкуй, хто вдарив
Тебе?»
65 І багато інших богозневаг говорили проти Нього.
66 А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,
67 і питали: «Чи Ти Христос? Скажи нам». А Він відповів їм: «Якщо Я скажу вам, ви не повірите.
68 А коли Я запитаю вас, ви не відповісте Мені і не відпустите Мене.
69 Та віднині Син Людський сидітиме по правиці сили Божої».
70 І всі закричали: «То Ти Син Божий?» А Він відповів їм: «Ви кажете, що Я».
71 Вони ж сказали: «Якого ще свідчення нам треба? Адже ми самі чули з уст Його!»

Вiд Луки 23

1 І все це зборище встало і повело Його до Пілата.
2 І почали звинувачувати Його, кажучи: «Ми знайшли, що Він підбурює народ наш і забороняє давати податок
кесареві, називаючи Себе Христом — Царем».
3 А Пілат запитав Його: «Ти Цар Іудейський? » А Він сказав йому у відповідь: «Ти говориш!»
4 Пілат сказав первосвященикам і народові: «Я не знаходжу ніякої провини в Цьому Чоловікові».
5 А вони наполягали, говорячи: «Він бунтує народ, навчаючи по всій Іудеї, почавши від Галілеї, до цього місця».
6 Коли ж Пілат почув це, запитав: «Хіба Він галілеянин?»
7 І, довідавшись, що Він з області Іродової, відіслав Його до Ірода, який в ці дні також був у Єрусалимі.
8 Коли Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо давно бажав бачити Його, тому що багато чув про Нього і сподівався
побачити від Нього якесь чудо.
9 І ставив Йому багато питань, але Він нічого не відповідав йому.
10 А первосвященики і книжники стояли і завзято звинувачували Його.
11 А Ірод з воїнами своїми, зневаживши Його і насміявшись над Ним, одягнув Його в світлу одежу і відіслав назад
до Пілата.
12 І стали в той день Пілат та Ірод приятелями, бо раніше була між ними ворожнеча.
13 Пілат скликав первосвящеників, начальників і народ
14 та сказав їм: «Ви привели до мене Цього Чоловіка, як такого, що бунтує народ; і ось я розслідував перед вами
і не знайшов у Цьому Чоловікові ніякої провини ні в чому тому, в чому ви звинувачуєте Його.
15 І Ірод теж, бо я посилав Його до нього. І нічого не знайдено в Ньому, вартого смерті.
16 Отже, покаравши Його, відпущу».
17 А йому і треба було на свято відпустити одного в'язня.
18 А весь народ став кричати: «Смерть Йому, а відпусти нам Варавву!»
19 Варавва був посаджений у в'язницю за заколот у місті та вбивство.
20 Пілат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса.
21 Та вони кричали: «Розіпни, розіпни Його!»
22 І він промовив до них утретє: «Яке ж зло вчинив Він? Я не знайшов у Ньому нічого гідного смерті; отже,
покаравши Його, відпущу!»
23 Вони ж наполягали і сильним криком домагалися, щоб розіп'яти Ісуса. І крик їхній і первосвящеників переміг.
24 І Пілат присудив, щоб було, як просили вони.
25 Відпустив їм ув'язненого за повстання та вбивство, якого вони вимагали, а Ісуса віддав на їхню волю.
26 І коли повели Його, то затримавши якогось Симона з Кірінеї, який повертався з поля, поклали на нього хреста,
щоб ніс за Ісусом.
27 І йшло за Ним дуже багато Народу і жінок, які плакали та голосили за Ним.
28 А Ісус обернувся до них і сказав: «Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми
вашими.
29 Бо надходять дні, коли скажуть: 'Блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували'.
30 Тоді стануть говорити горам: 'Упадіть на нас!' А пагорбкам: 'Покрийте нас!'
31 Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?»
32 Вели також з Ним двох злочинців на смерть.
33 І коли прийшли на місце, яке звалося Череповище, там розп'яли Його і злочинців: одного праворуч, а другого
ліворуч.
34 А Ісус сказав: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що чинять!» І ділили одежу Його, кидаючи жереб.
35 І стояв народ і дивився. І насміхалися разом з ними і начальники, кажучи: «Він спасав інших, нехай спасе Себе
Самого, якщо Він Христос, Обранець Божий».
36 І воїни також глузували з Нього, підходячи та підносячи Йому оцет,
37 і казали: «Якщо Ти Цар Іудейський, спаси Себе Самого!»
38 Був також і напис над Ним написаний словами грецькими, латинськими і єврейськими: «Це — Цар Іудейський»
39 Один з розп'ятих злочинців зневажав Його, кажучи: «Якщо Ти Христос, спаси Себе і нас!»
40 А другий злочинець докоряв йому, кажучи: «Чи ти не боїшся Бога, коли й сам так само засуджений?
41 Бо ж ми засуджені справедливо і прийняли кару за вчинки свої, а Він не вчинив нічого злого!»
42 І сказав Ісусові: «Господи, згадай мене, коли прийдеш в Царство Твоє!»
43 І сказав Ісус йому: «Істинно кажу тобі: сьогодні ти будеш зі Мною в раю!»
44 Було близько шостої години, і темрява настала по всій землі, аж до дев'ятої години.
45 Сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлась надвоє.
46 Ісус, скрикнувши сильним голосом, сказав: «Отче, в руки Твої віддаю дух Мій!» І, сказавши це, віддав дух.
47 Коли сотник побачив, що сталося, то прославив Бога, говорячи: «Дійсно, Цей Чоловік був праведник!»
48 І всі люди, які зійшлися на це видовище, як побачили те, що сталось, верталися додому, б'ючи себе в груди.
49 Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галілеї, стояли здалека і дивились на це.
50 І ось чоловік, на ім'я Йосиф, радник синедріону, чоловік добрий і праведний,
51 не причетний до ради їхньої ні до вчинків їхніх. Був він з Аримафеї, міста іудейського, і він теж очікував Царства
Божого,
52 і, прийшовши до Пілата, просив тіла Ісусового.
53 І знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його в гробі, висіченому в скелі, в якому ще ніхто не був
покладений.
54 День той був п'ятниця і наставала субота.
55 Жінки ж, які прийшли з Ісусом з Галілеї, ідучи слідом, бачили гріб і як було покладено тіло Його.
56 І, повернувшись, вони приготували пахощів і мира. А в суботу спочивали за заповіддю.

Вiд Луки 24

1 У перший день тижня, дуже рано, жінки, несучи наготовлені пахощі, прийшли до гробу.
2 Але побачили, що камінь був відвалений від гробу.
3 І ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 І коли вони були здивовані цим, ось два мужі стали перед ними в блискучих одежах.
5 Жінки налякались і схилили свої обличчя до землі, а ті мужі сказали їм: «Чому ви шукаєте живого між мертвими?
6 Його нема тут: Він воскрес! Пригадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галілеї,
7 кажучи, що Синові Людському треба бути виданому в руки грішних людей, бути розп'ятим і третього дня
воскреснути».
8 І вони згадали слова Його.
9 І, вернувшись від гробу, вони розказали про все одинадцятьом та всім іншим.
10 То були: Марія Магдалина, Іоанна і Марія, мати Якова, та інші з ними, які розповіли про це апостолам.
11 Та ці слова здалися їм вигадкою, і вони не повірили їм.
12 Але Петро встав і побіг до гробу і, нахилившись, побачив, що лежать тільки пелени; і, повернувшись назад,
дивувався тому, що сталось.
13 Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій за шістдесят від Єрусалима і звалося Єммаус.
14 І розмовляли між собою про всі ці події.
15 І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними.
16 Але очі їх були стримані, так що вони не пізнали Його.
17 Він же запитав їх: «Про що ви, ідучи, обмірковуєте між собою і чому такі засмучені?»
18 Один з них, на ім'я Клеопа, відповів, кажучи: «Невже Ти один з прибулих у Єрусалим, не знаєш, що сталося в
ньому в ці дні?»
19 А Він запитав їх: «Що саме?» Вони ж розповіли Йому, що було з Ісусом Назарянином, Який був пророком
сильним у ділі і слові перед Богом і всім народом;
20 і як первосвященики і старійшини видали Його для осудження на смерть і розп'яли Його.
21 А ми надіялись, що Він є той, що має визволити Ізраїль. До того ж, оце вже третій день, як все це сталося.
22 Але деякі жінки наші здивували нас: вони прийшли до гробу,
23 та, не знайшовши Його тіла, повернулися і розповіли нам, що бачили явлення ангелів, які кажуть, що Він
живий.
24 І деякі з тих, що були з нами, пішли до гробу і знайшли так, як розповіли жінки, але Його не бачили».
25 Тоді Він сказав їм: «О, немудрі і задубілі серцем, щоб повірити всьому тому, про що пророки сповіщали!
26 Чи не так треба було Христові постраждати і ввійти в славу Свою?»
27 І, почавши від Мойсея та всіх пророків, Він пояснював їм усе сказане в Писаннях про Нього.
28 Коли вони наблизились до села, до якого йшли, Він робив вигляд, ніби хоче йти далі.
29 А вони стримували Його, кажучи: «Зостанься з нами, бо вже вечоріє, та й день уже кінчається». І Він увійшов,
щоб залишитись з ними.
30 І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, поблагословив, розламав і подав їм.
31 Тоді очі їхні відкрились, і вони пізнали Його, але Він став для них невидимий.
32 І вони сказали один одному: «Чи не палали серця наші в нас, коли Він говорив з нами по дорозі, пояснюючи
нам Писання?»
33 І, вставши, тієї ж години, вони повернулися в Єрусалим і знайшли одинадцятьох зібраних разом і тих, що були
з ними,
34 які говорили: «Господь істинно воскрес і з'явився Симонові».
35 А вони розповіли, що сталося в дорозі, і як вони пізнали Його тоді, коли Він ламав хліб.
36 Коли вони ще говорили про це, Ісус Сам став посеред них і сказав: «Мир вам!»
37 Вони ж схвилювалися та налякалися, бо подумали, що бачать духа.
38 Але Він сказав їм: «Чому ви схвилювалися? І чому такі думки входять у серця ваші?
39 Подивіться на руки Мої і на ноги Мої; це ж Я Сам, доторкніться до Мене і подивіться: дух не має тіла і кісток,
які ви бачите в Мене».
40 І, сказавши це, показав їм руки і ноги.
41 Коли вони ще не вірили з радості і здивування, Він сказав їм: «Чи маєте тут якусь їжу?»
42 Вони подали Йому кусень печеної риби.
43 Він взяв і їв перед ними.
44 І сказав їм: «Ось те, про що Я говорив вам, коли ще був з вами: 'Потрібно, щоб здійснилось усе, що написано
про Мене в Законі Мойсеевім, у Пророків і в Псалмах'».
45 Тоді відкрив їм розум для розуміння Писання.
46 І сказав їм: «Так написано і так належало Христові постраждати і воскреснути з мертвих третього дня,
47 щоб покаяння і прощення гріхів проповідувалось в ім'я Його між усіма народами, починаючи з Єрусалиму.
48 А ви свідки цього.
49 І ось Я пошлю обітницю Отця Мого вам, ви ж залишайтеся в місті, аж доки не сповнитеся силою згори».
50 І Він вивів їх до Віфанії і, піднявши руки Свої, поблагословив їх.
51 А коли Він благословляв їх, то став віддалятися від них і підноситись на небо.
52 Вони поклонились Йому і повернулися в Єрусалим з великою радістю.
53 І вони перебували постійно в храмі, прославляючи і хвалячи Бога. Амінь