Вiд Iвана 1
1 Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.
2 Воно було споконвіку в Бога.
3 Усе через Нього сталось, і без Нього не сталось ніщо, що сталось.
4 У Ньому життя було, і життя було світлом людям.
5 І світло світить у темряві, і темрява не огорнула його.
6 Був чоловік, посланий від Бога, якого ім'я Іоанн.
7 Він прийшов для свідчення, щоб засвідчити про Світло, щоб всі увірували через нього.
8 Він не був Світлом, але прийшов, щоб свідчити про Світло.
9 Було Світло істинне, що просвіщає кожну людину, яка приходить у світ.
0 Воно було в світі, і світ виник через Нього, і світ не пізнав Його
11 Прийшов до своїх, та свої не прийняли Його.
12 А тим, хто прийняв Його, віруючим в ім'я Його, дав владу бути дітьми Божими;
13 які народилися не від крові, ні від хотіння плоті, ні від хотіння мужа, але народились від Бога.
14 І Слово стало плоттю, і перебувало між нами, повне благодаті та істини, і ми бачили славу Його, славу як
Єдинородного від Отця.
15 Іоанн свідчить про Нього і кликав, говорячи: «Це є Той, про Якого я казав, що Той, Хто йде за мною, став
попереду мене, бо був раніше за мене».
16 І від Його повноти ми всі одержали благодать на благодать.
17 Бо Закон був даний через Мойсея, а благодать і істина з'явилися через Ісуса Христа.
18 Бога ніхто ніколи не бачив, лише Єдинородний Син, що в лоні Отця, Він явив нам Його.
19 А ось свідчення Іоанна, коли іудеї послали до нього з Єрусалиму священиків і левитів запитати його: «Хто ти
є?»
20 І він об'явив і не відрікся, і об'явив: «Я не Христос!»
21 І спитали його: «То що ж? Ти Ілля?» Він сказав: «Ні!» «Пророк?» Він відповів: «Ні!»
22 Тоді сказали йому: «Хто ж ти? Щоб нам дати відповідь тим, що послали нас; що ти скажеш про себе
самого?»
23 Він відповів: «Я — голос волаючого в пустині: 'Рівняйте дорогу для Господа!' — як сказав пророк Ісайя».
24 А посланці були з фарисеїв.
25 І вони запитали його: «Чому тоді ти хрестиш, коли ти не Христос, ні Ілля, ні пророк?»
26 Іоанн сказав їм у відповідь: «Я хрещу водою, але стоїть серед вас Той, Кого ви не знаєте;
27 Він Той, Хто іде за мною, але Котрий став попереду мене. Я недостойний розв'язати ремінь взуття Його».
28 Це сталося у Віфанії, по ту сторону Йордану, де хрестив Іоанн.
29 На другий день Іоанн бачить Ісуса, що іде до нього і говорить:
«Ось Агнець Божий, Котрий бере на Себе гріх світу.
30 Це Той, про Кого я сказав: 'За мною йде Муж, Який став попереду мене, бо Він був раніше за мене'.
31 Я не знав Його, але для того прийшов хрестити водою, щоб Він був явлений Ізраїлеві».
32 І свідчив Іоанн, говорячи: «Я бачив Духа, що сходив з неба, як голуб і перебував на Ньому.
33 Я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: 'На Кому побачиш Духа, що сходить і
перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим'.
34 І я бачив і засвідчив, що Він — Син Божий».
35 На другий день знову Іоанн стояв та двоє з учнів його.
36 І, поглянувши на Ісуса, що проходив, сказав: «Ось Агнець Божий!»
37 Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Ісусом.
38 А Ісус, обернувшись, побачив, що вони йдуть за Ним, запитав їх: «Що шукаєте?» Вони сказали Йому: «Равві
(що означає: Учитель), де Ти живеш?»
39 Говорить їм: «Підіть і побачите!» Вони пішли і побачили, де Він живе, і пробули в Нього той день. Було ж
близько десятої години.
40 Один з тих двох, що чули від Іоанна про Ісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона Петра.
41 Він перший знаходить брата свого Симона і каже йому: «Ми знайшли Месію, що означає — Христос».
42 І привів його до Ісуса. Ісус же, глянувши на нього, сказав: «Ти — Симон, син Йонин, ти будеш називатися
Кіфа», що означає камінь (Петро).
43 На другий день Ісус захотів іти в Галілею. І знаходить Филипа і каже йому: «Іди за Мною!»
44 Филип же був з Віфсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром.
45 Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: «Ми знайшли Того, про Кого писав Мойсей у Законі і пророки,
Ісуса, сина Йосифа з Назарету».
46 А Нафанаїл сказав йому: «Чи може що доброго бути з Назарету?» Филип відповів йому: «Іди і подивись!»
47 Ісус побачив Нафанаїла, що йде до Нього, сказав про нього: «Ось справді ізраїльтянин, в якому нема
лукавства».
48 Нафанаїл говорить Йому: «Звідки знаєш мене?» Ісус відповів йому: «Перше, ніж Филип покликав тебе, як ти
був під смоковницею, Я бачив тебе».
49 Нафанаїл відповів Йому: «Равві! Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїля!»
50 Ісус сказав йому у відповідь: «Ти віриш тому, що Я сказав тобі: Я бачив тебе під смоковницею? Побачиш ще
більше цього».
51 І говорить йому: «Істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкритим, і ангелів Божих, що
підіймаються і спускаються до Сина Людського».
Вiд Iвана 2
1 Третього дня було весілля в Кані Галілейській, і мати Ісусова була там.
2 Ісус також був запрошений з учнями Своїми на весілля.
3 І як не вистачало вина, мати Ісусова каже Йому: «Вина нема у них».
4 Ісус сказав їй: «Жоно, що Мені і тобі? Моя година ще не прийшла».
5 А мати Його каже слугам: «Що скаже Він вам, те зробіть».
6 Було ж тут, за іудейським звичаєм, для обмивання, шість кам'яних посудин для води, які вміщали відер по
два або по три.
7 Ісус сказав їм: «Наповніть посудини водою». І наповнили їх по вінця.
8 І сказав Він їм: «Тепер черпайте і несіть до розпорядника бенкету». І понесли.
9 Коли ж розпорядник покуштував воду, яка стала вином, — а він не знав, звідки воно взялося, знали тільки
слуги, які черпали воду, — тоді розпорядник кличе жениха
10 і говорить йому: «Кожний чоловік ставить спочатку добре вино, а коли сп'яніють, тоді гірше, а ти зберіг
добре вино аж досі».
11 Так поклав Ісус початок чудесам у Кані Галілейській і явив славу Свою. І учні Його увірували в Нього.
12 Після цього прийшов Він у Капернаум: Сам і мати Його, і брати Його, і учні Його, і там пробули декілька днів.
13 Наближалася Пасха іудейська, і прийшов Ісус в Єрусалим.
14 І знайшов, що у храмі продавали волів, овець і голубів, і сиділи міняльники грошей.
15 І, зробивши бич з мотузків, Він вигнав усіх з храму, і овець і волів, а гроші міняльникам розсипав,
поперевертавши їхні столи.
16 А продавцям голубів сказав: «Заберіть це звідси, і не робіть дому Отця Мого домом торгівлі!»
17 При цьому учні Його згадали, що написано: «Ревність за домом Твоїм з'їдає Мене».
18 На це іудеї сказали Йому: яким знаменням докажеш Ти нам, що маєш владу так робити?»
19 Ісус сказав їм у відповідь: «Зруйнуйте цей храм, і Я за три дні знову збудую його!»
20 На це сказали іудеї: «Сорок шість років цей храм будувався, а Ти за три дні збудуєш його?»
21 Але Він говорив про храм тіла Свого.
22 Коли ж Він воскрес з мертвих, то Його учні згадали, що Він говорив це, і вони повірили Писанню і слову, яке
Ісус говорив.
23 Коли Він був у Єрусалимі на святі Пасхи, багато увірували в ім'я Його, бачивши чудеса, які Він творив.
24 Але Ісус не довірявся їм, бо Сам знав усіх.
25 І не мав потреби, щоб хтось свідчив про людину, бо Сам знав, що в людині.
Вiд Iвана 3
1 Був же чоловік з фарисеїв, на ім'я Никодим, начальник іудейський.
2 Він прийшов до Ісуса вночі і сказав Йому: «Равві, ми знаємо, що Ти Учитель, Який прийшов від Бога, бо ніхто
не може творити таких чудес, які Ти твориш, якщо Бог не буде з ним».
3 Ісус сказав йому у відповідь: «Істинно, істинно кажу Я тобі: якщо хто не народиться згори, не може бачити
Царства Божого».
4 Никодим каже Йому: «Як може людина родитися, бувши старою: хіба може вона ввійти знову в утробу матері
своєї та й народитися?»
5 Ісус відповів: «Істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство
Боже.
6 Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух.
7 Не дивуйся тому, що Я сказав тобі: 'Вам треба народитися згори'.
8 Вітер віє, де хоче, ти чуєш голос його, але не знаєш, звідки він приходить і куди відходить. Так з кожним
народженим від Духа».
9 Никодим відповів, кажучи: «Як це може бути?»
10 Ісус, відповідаючи, сказав: «Ти — учитель ізраїльський, і цього не знаєш?
11 Істинно, істинно кажу тобі: ми говоримо те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили, — та ви не приймаєте
свідчення Нашого.
12 Якщо Я сказав вам про земне, і ви не вірите, як можете повірити, коли буду говорити про небесне?
13 Ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто з неба зійшов, Син Людський, що на небі.
14 І як Мойсей підніс мідного змія в пустині, так мусить бути піднесений Син Людський,
15 щоб кожен, хто віруює в Нього, мав життя вічне.
16 Бо так Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, віруючий у Нього, не загинув, а
мав життя вічне.
17 Бо Бог не послав Сина в світ, щоб судити світ, але щоб світ був спасений через Нього.
18 Віруючий у Нього, не буде осуджений, а невіруючий уже осуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного
Сина Божого.
19 Суд ж такий, що Світло прийшло в світ, але люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були злі.
20 Бо кожен хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його.
21 А хто творить правду, йде до світла, щоб діла його виявились, тому що вони вчинені в Бозі».
22 Після цього Ісус прийшов з Своїми учнями в землю Іудейську і там проживав з ними, і хрестив.
23 А Іоанн також хрестив в Еноні, близько Салиму, бо було там багато води, і приходили і хрестились.
24 Бо Іоанн ще не був вкинутий у в'язницю.
25 Тоді між учнями Іоанновими і іудеями виникла суперечка про очищення.
26 І вони прийшли до Іоанна і сказали йому: «Учителю, Той, Хто
був з тобою при Йордані, і про Якого ти свідчив, ось Він хрестить, і всі йдуть до Нього».
27 Іоанн сказав у відповідь: «Не може людина нічого приймати на себе, якщо не буде дано їй з неба.
28 Ви ж самі мені свідки в тому, що я сказав: 'Я — не Христос', але я посланий перед Ним.
29 Хто має наречену, той жених, а друг жениха, стоячи й слухаючи його радістю радіє, чуючи голос жениха.
Така радість моя оце здійснилась!
30 Йому належить рости, а мені умалятися.
31 Хто згори приходить, Той над усіма, хто від землі — земний і поземному говорить. Хто з неба приходить,
Той над усіма.
32 І що Він бачив і чув, про те і свідчить, і ніхто не приймає свідчення Його.
33 Хто ж прийняв свідчення Його, той ствердив, що Бог є істинний.
34 Бо Той, Кого Бог послав, говорить слова Божі, бо не мірою Бог дає Духа.
35 Отець любить Сина, і все дав у руки Його.
36 Віруючий у Сина має вічне життя, а не віруючий у Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуває на
ньому».
Вiд Iвана 4
1 Коли ж Ісус довідався, що фарисеї почули, що Він більше збирає учнів і хрестить, ніж Іоанн,
2 хоч Ісус Сам не хрестив, а учні Його,
3 то залишив Іудею і пішов знов у Галілею.
4 Потрібно було Ісусові переходити через Самарію.
5 Отож, приходить Він до одного міста Самарії, яке зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків дав синові
своєму Йосифу.
6 Там був колодязь Якова. А Ісус, зморений дорогою, сів біля колодязя. Було близько шостої години.
7 Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус говорить їй: «Дай Мені напитися!»
8 Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі.
9 Самарянка говорить Йому: «Як це Ти, будучи іудеєм, просиш напитися в мене, самарянки? Бо іудеї не
знаються з самарянами».
10 Ісус сказав їй у відповідь: «Коли б ти знала дар Божий, і Хто говорить тобі: 'Дай Мені напитися!', то ти сама
просила б у Нього, і Він дав би тобі води живої».
11 Жінка сказала Йому: «Господи, Тобі і зачерпнути нічим, а колодязь глибокий, звідки ж у Тебе вода жива?
12 Невже Ти більший від отця нашого Якова, котрий дав нам цей колодязь і сам з нього пив, і діти його, і
худоба його?»
13 Ісус сказав їй у відповідь: «Кожен, хто п'є цю воду, буде мати спрагу знову.
14 А хто буде пити воду, яку Я дам йому, ніколи не буде вже мати спраги, бо вода, яку Я дам йому, стане в нім
джерелом води, яка тече в життя вічне».
15 Жінка сказала Йому: «Пане, дай мені тієї води, щоб я не мала спраги і не приходила сюди черпати».
16 Ісус сказав їй: «Піди, поклич чоловіка твого, і приходь сюди».
17 Жінка сказала у відповідь: «Я не маю чоловіка!» Ісус сказав їй: «Ти сказала правду, що чоловіка не маєш,
18 бо ти мала п'ять чоловіків, і той, котрого тепер маєш, не чоловік тобі. Це ти правду сказала».
19 Жінка говорить Йому: «Пане, я бачу, що Ти пророк!
20 Отці наші поклонялись Богу на цій горі, а ви говорите, що в Єрусалимі те місце, де треба поклонятися».
21 Ісус сказав їй: «Жінко, повір Мені, що надходить час, коли не на горі цій, і не в Єрусалимі будете
поклонятись Отцеві.
22 Ви поклоняєтесь тому, чого не знаєте, а ми поклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від Іудеїв.
23 Але прийде час, і настав уже, коли істинні поклонники будуть поклонятися Отцеві в дусі і істині, бо таких
поклонників Отець шукає.
24 Бог є Дух, і ті, що поклоняються Йому, повинні поклонятися в дусі і істині».
25 Жінка говорить Йому: «Знаю, що прийде Месія, Котрий зветься Христос, і коли Він прийде, то звістить нам
усе».
26 Ісус сказав їй: «Це Я, Котрий говорю з тобою».
27 У цей час прийшли учні Його і здивувались, що Він розмовляє з жінкою. Проте жоден з них не спитав: «Чого
хочеш?» або: «Про що з нею розмовляєш?»
28 Жінка ж залишила свій водонос, і побігла в місто, і сказала людям:
29 «Ідіть, погляньте на Чоловіка, Який сказав мені все, що я вчинила, чи не Він Христос?»
30 Вони вийшли з міста і прийшли до Нього.
31 Тим часом учні просили Його, кажучи: «Учителю, їж!»
32 Але Він сказав їм: «У мене є їжа, якої ви не знаєте».
33 Тоді учні говорили між собою: «Хіба хтось приніс Йому їсти?»
34 Ісус же сказав їм: «Моя їжа — чинити волю Того, Хто послав Мене і звершити діло Його.
35 Чи не кажете ви: 'Ще чотири місяці, і настануть жнива?' А Я кажу вам: підніміть очі ваші і погляньте на ниви,
як вони пополовіли і готові до жнив.
36 А хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб той, хто сіє, і хто жне — раділи разом.
37 Бо в цьому поговірка правдива: 'Один сіє, а інший жне'.
38 Я послав вас жати те, над чим ви не трудились. Інші трудились, а ви увійшли в їхню працю».
39 І з того міста багато самарян увірували в Нього через слово жінки, яка свідчила: «Він сказав мені все, що я
вчинила».
40 Тому, коли самаряни прийшли до Нього, то просили Його побути в них. І Він пробув там два дні.
41 І ще більше увірувало в Нього через слово Його,
42 а жінці тій говорили: «Вже ми віримо не завдяки твоїм словам, бо ми самі чули і пізнали, що Він справді
Спаситель світу — Христос».
43 Як минуло два дні, Він вийшов звідти і пішов у Галілею.
44 Бо Ісус Сам сказав, що пророк не має пошани у вітчизні своїй.
45 А коли Він прийшов у Галілею, галілеяни прийняли Його, бо бачили все, що зробив Він у Єрусалимі під час
свята, бо ходили і вони також на свято.
46 Отже, Ісус знову прийшов у Кану Галілейську, де Він перетворив воду у вино. У Капернаумі був один
царедворець, якого син був хворий.
47 Він почув, що Ісус прийшов з Іудеї в Галілею, прийшов до Нього і благав Його прийти і зцілити сина його, бо
він був уже при смерті.
48 Ісус сказав йому: «Ви не увіруєте, якщо не побачите знамен і
чудес.»
49 А царедворець говорить Йому: «Господи, прийди, поки не вмер син мій!»
50 Ісус сказав йому: «Йди, — син твій здоровий». Той повірив слову, яке сказав йому Ісус, і пішов.
51 На дорозі зустріли його слуги його і сказали: «Син твій здоровий!»
52 А він запитав їх: о котрій годині стало йому легше? Вони відповіли йому: «Вчора о сьомій годині гарячка
залишила його».
53 З цього батько дізнався, що це була година, коли Ісус сказав йому: «Син твій здоровий», і увірував сам, і
весь дім його.
54 Це було друге чудо, яке Ісус звершив, коли повернувся з Іудеї в Галілею.
Вiд Iвана 5
1 Після цього було свято іудейське, і Ісус прийшов у Єрусалим.
2 А в Єрусалимі, біля овечих воріт, є купальня, яка зветься по-єврейськи Віфезда і яка має п'ять критих ганків.
3 Там лежало багато хворих: сліпих, кривих, паралізованих, що чекали руху води,
4 бо ангел сходив час від часу в купальню і збурював воду, і хто перший входив після збурення води, той
одужував, яку б він не мав хворобу.
5 І був там чоловік, котрий тридцять вісім років був хворий.
6 Коли Ісус побачив його, лежачого, і, знаючи, що він уже довгий час лежить, говорить йому: «Хочеш бути
здоровим?»
7 Хворий відповів Йому: «Господи, я не маю чоловіка, котрий опустив би мене в купальню, як вода збуриться,
коли я приходжу, то вже інший входить раніше мене».
8 Ісус говорить йому: «Встань, візьми постіль твою і ходи!»
9 І він одразу одужав, взяв постіль свою і почав ходити. Того дня була субота.
10 Тому іудеї говорили зціленому: «Сьогодні субота, і не слід тобі брати постіль твою».
11 А він відповів їм: «Хто зцілив мене, Той і сказав мені: 'Візьми постіль твою і ходи'».
12 Вони запитали його: «Хто, Той чоловік, Котрий сказав тобі: 'Візьми постіль твою і ходи?'»
13 Але зцілений не знав, Хто Він, бо Ісус зник у народі, що був на тому місці.
14 Потім Ісус знайшов його у храмі і сказав йому: «Ось ти тепер одужав, — не гріши більше, щоб щось гіршого
не сталося з тобою».
15 Чоловік же пішов і розповів іудеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус.
16 Тому іудеї почали переслідувати Ісуса і шукали вбити Його за те, що таке Він чинив у суботу.
17 А Ісус відповів їм: «Отець Мій донині творить і Я творю».
18 Тому іудеї ще більше намагались вбити Його за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм
називав Бога, тим роблячи Себе рівним Богові.
19 На це Ісус сказав: «Істинно, істинно кажу вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не бачить, що
Отець творить, бо що Він творить, те так само творить і Син.
20 Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить, і покаже Йому більші діла від цих, щоб ви
дивувалися.
21 Бо як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.
22 Бо Отець не судить нікого, а передав весь суд Синові,
23 щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує Отця, Який послав Його.
24 Істинно, істинно кажу вам: хто слухає слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не
приходить, а перейшов від смерті в життя.
25 Істинно, істинно кажу вам: що настане час і настав уже, коли мертві почують голос Сина Божого, і, почувши,
оживуть.
26 Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і дав Синові мати життя в Самому Собі.
27 І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський.
28 Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, які в гробах, почують голос Його
29 і повиходять: ті, що чинили добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, у воскресіння осудження.
30 Я не можу Сам від Себе творити нічого; як Я чую, так і суджу, і суд Мій справедливий, бо не шукаю Моєї волі,
а волі Отця, Який послав Мене.
31 Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє неправдиве.
32 Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що свідчення, яким Він свідчить про Мене, є правдиве.
33 Ви послали до Іоанна, і він засвідчив про істину.
34 А в тім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.
35 Він був світильником, який горів і світив, а ви хотіли тільки короткий час порадуватись при світлі його.
36 Я ж маю свідчення більше від Іоаннового, бо діла, які Отець доручив Мені виконати, ті самі діла, які Я чиню,
свідчать про Мене, що Отець послав Мене.
37 І Сам Отець, Котрий послав Мене, засвідчив про Мене. Ви ж ніколи не чули ні голосу Його, ні лиця не
бачили Його.
38 І не маєте слова Його, щоб перебувало у вас, бо не вірите в Того, Кого Він послав.
39 Дослідіть Писання, бо через них ви думаєте мати вічне життя, — вони ж свідчать про Мене.
40 Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
41 Я не приймаю слави від людей,
42 але знаю вас, що ви не маєте в собі любові до Бога.
43 Я прийшов в ім'я Отця Мого, і не приймаєте Мене, коли ж інший прийде в ім'я своє, його приймете.
44 Як можете ви увірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Бога Єдиного, не шукаєте.
45 Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем, вас звинувачуватиме Мойсей, на кого ви надієтесь.
46 Коли б ви вірили Мойсеєві, повірили б і Мені, бо він писав про Мене.
47 Якщо ви не вірите Писанням його, то як повірите Моїм словам?»
Вiд Iвана 6
1 Після того Ісус пішов на другий бік моря Галілейського, чи Тиверіядського.
2 І багато народу пішло за Ним, бо вони бачили чудеса, які творив Він над хворими.
3 Ісус зійшов на гору і сидів там з учнями Своїми.
4 Наближалася Пасха, свято іудейське.
5 Коли Ісус звів очі і побачив, що багато народу йде до Нього, сказав Филипові: «Де нам купити хліба, щоб
нагодувати їх?»
6 А говорив Він це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів робити.
7 Филип відповів йому: «І на двісті динаріїв хліба не вистачить їм, щоб кожен з них хоч трохи одержав».
8 Один з учнів Його, Андрій, брат Симона Петра, говорить Йому:
9 «Тут є один хлопець, котрий має п'ять ячмінних хлібів та дві риби, але що то є на таку безліч народу?»
10 Ісус сказав: «Звеліть людям сісти!» На тому місці було багато трави. Отже, сіло людей близько п'яти тисяч.
11 Ісус взяв хліби і, віддавши подяку, роздав учням, а учні тим, що сиділи; також і риби, скільки хто хотів.
12 І коли наситились, Він сказав учням Своїм: «Зберіть куски, що залишилися, щоб нічого не пропало».
13 І вони зібрали, і наповнили дванадцять кошів кусками від п'яти ячмінних хлібів, які залишились у тих, що їли.
14 Тоді люди, побачивши чудо, яке вчинив Ісус, сказали: «Це воістину Той пророк, Котрий повинен прийти у
світ».
15 Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.
16 Коли настав вечір, учні Його зійшли до озера
17 і, увійшовши в човен, попливли на другий бік моря, в Капернаум. Уже стемніло, а Ісус не приходив до них.
18 Дув сильний вітер і море хвилювалося.
19 Пропливши з двадцять п'ять або тридцять стадій, вони побачили Ісуса, що йшов по морю і наближався до
човна, і злякались.
20 Але Він сказав Їм: «Це Я, не бійтесь!»
21 Вони хотіли взяти Його в човен, і човен відразу причалив до берега, куди пливли.
22 На другий день народ, який стояв по той бік озера, бачив, що там не було іншого човна, крім того, в який
увійшли учні Його, і що Ісус не входив з учнями Своїми в човен, а учні відпливли самі.
23 А тим часом припливли інші човни з Тіверіяди до того місця, де вони їли хліби за благословенням Господнім.
24 Отже, коли люди побачили, що там нема ні Ісуса, ні учнів Його, то також посідали в човни і припливли в
Капернаум, шукаючи Ісуса.
25 І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: «Учителю, коли Ти прибув сюди?»
26 Ісус сказав їм у відповідь: «Істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому,
що їли хліб і наситились.
27 Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо на
Ньому поклав печать Свою Бог Отець».
28 Вони сказали Йому: «Що ми маємо робити, щоб творити діла Божі?»
29 Ісус відповів їм, кажучи: «Ось діло Боже, щоб ви вірували в Того, Кого Він послав».
30 На це вони сказали Йому: «Яке ж знамення Ти створиш, щоб ми побачили і повірили Тобі? Що Ти робиш?
31 Наші батьки їли манну в пустині, як написано: 'Хліб з неба дав їм їсти'».
32 Ісус сказав їм: «Істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, а Отець Мій дає вам істинний хліб
з неба.
33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить з неба і дає життя світові».
34 На це сказали Йому: «Господи, давай нам завжди такий хліб!»
35 А Ісус сказав їм: «Я — хліб життя. Хто приходить до Мене, не буде голодувати, і хто вірує в Мене — ніколи не
матиме спраги.
36 Але Я сказав вам, що хоч ви й бачили Мене, але не віруєте!
37 Все, що Отець дає Мені, приходить до Мене, а того, хто приходить до Мене, не відштовхну геть.
38 Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити Мою волю, а волю Того, Хто послав Мене.
39 Воля ж Отця, Котрий послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те
воскресити останнього дня.
40 Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб усякий, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав вічне життя, і Я воскрешу
його останнього дня».
41 Тоді іудеї стали ремствувати на Нього за те, що Він сказав: «Я
хліб, який зійшов з небес».
42 І говорили: «Чи ж не Ісус це, син Йосифа, Котрого батька і матір ми знаємо? Як же Він говорить: 'Я зійшов з
небес?'»
43 Ісус сказав їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою!
44 Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не притягне його до Мене, — і Я воскрешу
його в останній день.
45 У пророків написано: 'І всі будуть навчені від Бога. Кожен, хто чув від Отця і навчився, приходить до Мене'.
46 Це не те, щоб хтось бачив Отця, крім Того, Хто від Бога, Той бачив Отця.
47 Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має вічне життя.
48 Я — хліб життя!
49 Батьки ваші їли манну в пустині, і померли.
0 Хліб, який сходить з небес, такий, що, хто його їсть, той не помре.
51 Я — живий хліб, який зійшов з небес, коли хто буде їсти цей хліб, — буде жити вічно. А хліб, який Я дам, то є
тіло Моє, яке Я віддам за життя світу».
52 Тоді іудеї стали сперечатися між собою, говорячи: «Як же Він може дати нам тіло Своє їсти?»
53 Тоді Ісус сказав їм: «Істинно, істинно кажу вам: якщо ви не будете їсти тіла Сина Людського і пити кров Його,
то не будете мати життя в собі.
54 Хто їсть тіло Моє і п'є кров Мою, той має вічне життя, і Я воскрешу його останнього дня.
55 Бо тіло Моє істинно є їжа, а кров Моя — істинно є пиття.
56 Хто їсть тіло Моє і п'є кров Мою, той перебуває в Мені, а Я в ньому.
57 Як живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто споживає Мене, буде жити Мною.
58 Це і є хліб, котрий зійшов з небес, не так як батьки ваші їли манну і повмирали; хто буде їсти цей хліб —
буде жити вічно».
59 Це Він говорив у синагозі, коли навчав у Капернаумі.
60 А багато хто з учнів Його, почувши це, сказали: «Які дивні слова! Хто може збагнути це?»
61 А Ісус, знаючи Сам у Собі, що учні Його ремствують на те, сказав їм: «Чи це спокушає вас?
62 А що як побачите Сина Людського, Котрий возноситься туди, де був раніше?
63 Дух животворить; плоть ані скільки не допомагає. Слова, які Я говорив вам, є дух і життя.
64 Але є деякі між вами, що не вірують». Бо Ісус знав від початку, хто не вірує, і хто зрадить Його.
65 І сказав: «Тому Я говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо не буде дано йому від Отця Мого».
66 З того часу багато з учнів Його відійшли від Нього і вже не ходили з Ним.
67 Тоді Ісус сказав дванадцятьом: «Чи не хочете і ви відійти?»
68 Симон Петро відповів Йому: «Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного.
69 І ми увірували і пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!»
70 Ісус відповів їм: «Чи не вибрав Я вас дванадцятьох, та один з вас — диявол».
71 Це говорив Він про Іуду, сина Симона Іскаріота, бо він мав зрадити Його, хоч був один з дванадцятьох.
Вiд Iвана 7
1 Після цього Ісус ходив по Галілеї, бо по Іудеї не хотів ходити, тому що іудеї намагалися вбити Його.
2 Наближалось свято іудейське, ставлення кущів.
3 Тоді брати Його сказали Йому: «Вийди звідси, та піди в Іудею, щоб учні Твої побачили вчинки, які Ти чиниш!
4 Бо ніхто не робить що-небудь таємно, а сам домагається бути відомим. Якщо Ти твориш такі діла, яви Себе
світові».
5 Бо і брати Його не вірували в Нього.
6 На це Ісус сказав їм: «Мій час ще не прийшов, а для вас завжди час.
7 Світ не може ненавидіти вас, але Мене ненавидить тому, що Я свідчу про нього, що діла його злі.
8 Ідіть ви на це свято; Я ще не піду на це свято, бо ще час Мій не настав».
9 Сказавши їм це, Він залишився в Галілеї.
10 Коли ж брати Його пішли, тоді і Він пішов на свято, але не явно,
а ніби таємно.
11 А іудеї шукали Його на святі і питали: «Де Він?»
12 І було багато розмов про Нього між людьми. Одні говорили: «Він добрий!», а інші говорили: «Ні, Він зводить
народ!»
13 Проте ніхто не говорив про Нього відкрито, бо боялись іудеїв.
14 А в половині свята Ісус увійшов у храм і навчав.
15 Іудеї ж дивувались і говорили: «Як Він знає Писання, не вчившись?»
16 Ісус відповів їм, кажучи: «Моє вчення — не Моє, а Того, Хто послав Мене.
17 Хто хоче чинити волю Його, той довідається про це вчення чи воно від Бога, чи Я Сам від Себе говорю.
18 Хто говорить від себе самого, той шукає слави собі, а хто шукає слави Того, Хто послав Його, Той істинний, і
нема неправди в Ньому.
19 Чи ж не дав вам Мойсей Закон, та ніхто з вас не дотримується Закону? За що шукаєте вбити Мене?»
20 Народ сказав у відповідь: «Чи не демон в Тобі? Хто хоче вбити Тебе?»
21 Ісус далі сказав їм: «Я зробив одне діло, і всі ви дивуєтесь.
22 Мойсей дав вам обрізання, (хоч воно не від Мойсея, а від отців), і ви в суботу обрізуєте чоловіка.
23 Якщо ж чоловік в суботу приймає обрізання, щоб Закон Мойсея не порушити, то чому ви ремствуєте на
Мене за те, що Я чоловіка зцілив у суботу?
24 Не судіть по зовнішності, а судіть справедливим судом».
25 Тут сказав дехто з тих, що з Єрусалиму: «Чи не Той це, Котрого шукають убити?
26 А ось Він говорить відкрито, і нічого не кажуть Йому. Чи не переконались начальники, що Він справді
Христос?
27 Та ми знаєм Цього, звідки Він, але коли Христос прийде, то ніхто не буде знати, звідки Він».
28 Тоді Ісус проголосив у храмі, навчаючи і кажучи: «І знаєте Мене, і знаєте звідки Я. А Я прийшов не Сам від
Себе, але істинний Той, Хто послав Мене, Котрого ви не знаєте!
29 А Я знаю Його, бо Я від Нього, і Він послав Мене!»
30 І шукали, щоб схопити Його, але ніхто не наклав рук на Нього,
бо ще не прийшов час Його.
31 Багато з народу увірували в Нього і казали: «Коли Христос прийде, невже вчинить більше чудес, ніж Цей
чинить?»
32 Фарисеї почули, що таке говорить про Нього народ. Тоді фарисеї і первосвященики послали слуг своїх. щоб
схопити Його.
33 Тоді Ісус сказав їм: «Ще недовго побуду Я з вами, та й піду до Того, Хто послав Мене.
34 Ви будете шукати Мене і не знайдете, а де буду Я, ви не зможете прийти».
35 Тоді іудеї говорили між собою: «Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не хоче Він іти в геллінське
поселення і навчати геллінів?
36 І що означають ці слова, які Він сказав: 'Ви будете шукати Мене і не знайдете, і де Я буду, ви не зможете
прийти?'»
37 В останній день великого свята, Ісус стояв і закликав, говорячи: «Коли прагне хто, іди до Мене і пий!
38 Хто вірує в Мене, як сказано в Писанні, з нутра його потечуть ріки води живої!»
39 Це Він сказав про Духа, Котрого мали прийняти віруючі в Нього. Бо ще Духа Святого не було на них, бо Ісус
ще не був прославлений.
40 Багато з народу, почувши ці слова, говорили: «Справді, Він пророк!»
41 Інші говорили: «Це — Христос!» А ще інші говорили: «Хіба прийде Христос з Галілеї?
42 Чи Писання не каже, що Христос прийде з роду Давида, з міста Віфлієма, звідки Давид був?»
43 Отже, із-за Нього сталася в народі суперечка.
44 Дехто з них хотіли схопити Його, та ніхто не наклав рук на Нього.
45 І повернулися слуги до первосвящеників і фарисеїв, а ті сказали їм: «Чому ви не привели Його?»
46 А слуги відповіли: «Ніколи ще не говорила людина так, як Цей Чоловік!»
47 А фарисеї сказали їм: «Невже і ви спокусилися?
48 Хіба хто з начальників або з фарисеїв увірував у Нього?
49 Але цей народ неук в законі, проклятий він!»
50 Никодим, один з них, який приходив до Нього вночі, говорить їм:
51 «Чи ж судить Закон наш людину, якщо раніше не вислухають її і не дізнаються, що вона робить?»
52 На це сказали йому: «Чи й ти не з Галілеї? Роздивись і побачиш, що з Галілеї не приходить пророк!»
53 І кожний пішов до свого дому.

Вiд Iвана 8
1 Ісус же пішов на гору Оливну.
2 А вранці Він прийшов знову у храм, і всі люди прийшли до Нього. Він сів і навчав їх.
3 Ось книжники та фарисеї привели до Нього жінку, схоплену в перелюбі, і поставивши її посередині,
4 та й говорять Йому: «Учителю, цю жінку взято в перелюбі,
5 а Мойсей у Законі заповів нам таких побивати камінням, а що скажеш Ти?»
6 Це вони говорили, спокушуючи Його, щоб знайти що-небудь для звинувачення Його. Але Ісус, схилившись
додолу, писав пальцем по землі, не звертаючи уваги.
7 Та коли ті не переставали питати Його, Він підвівся і сказав їм: «Хто з вас без гріха, нехай перший кине камінь
у неї».
8 І знов, схилившись додолу, писав по землі.
9 Вони ж, почувши це, і докорені совістю, почали виходити один за одним, почавши від старших і до останніх, і
залишився один Ісус і жінка, що стояла посередині.
10 Коли Ісус підвівся і не побачив нікого, крім жінки, то сказав їй: «Жінко, де ті, що обвинувачували тебе? Ніхто
тебе не осудив?»
11 Вона відповіла: «Ніхто, Господи!» Ісус сказав їй: «І Я не осуджую тебе. Іди і більше не гріши!»
12 І знову Ісус говорив їм, кажучи: Я — Світло для світу; хто йде вслід за Мною, не буде ходити в темряві, а
матиме світло життя».
13 Тоді фарисеї сказали Йому: «Ти свідчиш Сам про Себе; Твоє свідчення неправдиве».
14 Ісус сказав у відповідь: «Хоч Я свідчу Сам про Себе, Моє свідчення істинне, бо Я знаю звідки Я прийшов і
куди йду; а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.
15 Ви судите по плоті, а Я не суджу нікого.
16 І коли Я й суджу, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, який послав Мене.
17 А в Законі вашому написано, що свідчення двох людей є правдиве.
18 Я Сам свідчу про Себе, і Отець, Котрий послав Мене, свідчить про Мене».
19 Тоді вони сказали Йому: «Де Твій Отець?» Ісус відповів: «Ви не знаєте ні Мене, ні Мого Отця; коли б ви
знали Мене, то знали б і Отця Мого».
20 Ці слова Ісус говорив біля скарбниці, коли навчав у храмі; І ніхто не схопив Його, бо ще час Його не прийшов.
21 Тоді знову Ісус сказав їм: «Я відходжу, і ви будете шукати Мене, і помрете в гріхах ваших; куди Я йду, ви не
зможете прийти».
22 А іудеї говорили: «Невже Він уб'є Сам Себе, що каже: 'Куди Я йду, ви не зможете прийти?'»
23 Він сказав їм: «Ви від нижніх, Я ж від вишніх. Ви від світу цього, Я — не від світу цього.
24 Тому Я сказав вам, що помрете в гріхах ваших, бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших».
25 Тоді вони сказали Йому: «Хто ж Ти?» Ісус відповів їм: «Я від початку Сущий, що і кажу вам.
26 Маю багато говорити і судити про вас, але Той, Хто послав Мене, є істинний, і Я кажу світові те, що почув
від Нього».
27 Вони ж не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.
28 Тож Ісус сказав їм: «Коли ви піднесете Сина Людського, тоді ви зрозумієте, що то Я, і що Я не роблю нічого
від Себе, але як Отець навчив Мене, так і говорю.
29 Той, Хто послав Мене, є зі Мною: Отець не залишив Мене Самого, бо Я роблю завжди те, що до вподоби
Йому».
30 Коли Він це говорив, то багато увірувало в Нього.
31 Тоді Ісус сказав іудеям, котрі увірували в Нього: «Якщо ви будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно
учні Мої.
32 І пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними».
33 Вони відповіли Йому: «Ми Авраамові нащадки і ніколи не були невільниками нікому. Як же кажеш Ти:
'Станете вільними?'»
34 Ісус відповів їм: «Істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто
чинить гріх, той є рабом гріха.
35 Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно.
36 Отже, коли Син визволить вас, то істинно ви будете вільні.
37 Я знаю, що ви нащадки Авраамові, але хочете вбити Мене, бо слово Моє не зрозуміле вам.
38 Я говорю те, що бачив у Отця Мого, а ви також робите те, що бачили у отця вашого».
39 Вони сказали Йому у відповідь: «Наш отець — Авраам». Ісус сказав їм: «Якби ви були Авраамові діти, то
робили б діла Авраамові.
40 А тепер хочете вбити Мене, Чоловіка, Котрий сказав вам правду, яку Я чув від Бога. Цього Авраам не робив.
41 Ви робите діла отця вашого». Вони сказали Йому: «Ми не родилися від перелюбу; ми маємо одного Отця
— Бога».
42 Ісус сказав їм: «Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо Я вийшов і прийшов від Бога. Я прийшов не
Сам від Себе, а Він послав Мене.
43 Чому ви не розумієте мови Моєї? Тому що не можете слухати слова Мого!
44 Ваш отець диявол; і похоті отця вашого ви хочете чинити. Він був людиновбивцем від початку і не встояв у
істині, бо нема істини в ньому. Коли він говорить неправду, то говорить від себе, бо він лжець і отець
неправди.
45 А коли Я говорю істину, то не вірите Мені.
46 Хто з вас може докорити Мені за неправду? Коли Я говорю істину, то чому не вірите Мені?
47 Хто від Бога, той слухає слова Божі; ви тому не слухаєте, бо ви не є від Бога».
48 На це іудеї відповіли, кажучи: «Чи неправду ми кажемо, що Ти самарянин і демон у Тобі?»
49 Ісус відповів: «Нема в Мені демона, але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене.
50 Проте Я не шукаю слави Моєї, але є Той, Хто шукає, і судить.
51 Істинно, істинно кажу вам: хто зберігає слово Моє, той не побачить смерті повік».
52 Іудеї сказали Йому: «Тепер ми зрозуміли, що демон у Тобі. Авраам помер і пророки, а Ти кажеш: 'Хто
зберігає слово Моє, не
зазнає смерті повік'.
53 Хіба Ти більший від отця нашого Авраама, котрий помер? І від пророків, які повмирали? Ким Ти Себе
робиш?»
54 Ісус відповів: «Якщо Я Сам Себе славлю, то Моя слава ніщо: Мій Отець прославляє Мене, про Котрого ви
кажете, що Він Бог ваш.
55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, — буду подібним до вас
неправдомовцем. Але Я знаю Його і зберігаю слово Його.
56 Авраам, отець ваш, був радий побачити день Мій; і він побачив і зрадів».
57 На це сказали Йому іудеї: «Тобі немає ще й п'ятидесяти років, і Ти бачив Авраама?»
58 Ісус сказав їм: «Істинно, істинно кажу вам: перше, ніж був Авраам, Я є!»
59 Тоді вони схопили каміння, щоб убити Його, але Ісус сховався і вийшов із храму.
Вiд Iвана 9
1 І, проходячи, Він побачив чоловіка сліпого від народження.
2 А учні Його запитали Його, кажучи: «Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що він народився сліпим?»
3 Ісус відповів: «Не згрішив ні він, ні батьки його, але це сталося для того, щоб діла Божі виявились на Ньому.
4 Мені належиться виконувати діла Того, Хто послав Мене, доки ще день. Надходить ніч, коли ніхто не зможе
нічого робити.
5 Доки Я в світі, Я Світло для світу».
6 Сказавши це, Він плюнув на землю, зробив суміш зі слини і помазав очі сліпому цією сумішшю,
7 і сказав йому: «Піди, вмийся в купальні Сілоамській», що означає: «Посланий». Він пішов, умився і прийшов
зрячим.
8 Сусіди і ті, що бачили його раніше сліпим, говорили: «Чи це не той, що сидів і просив милостиню?»
9 Інші говорили: «Це він!» А ще інші говорили: «Схожий на нього». Він же сказав їм: «Це я!»
10 Вони розпитували його: «Як же відкрились очі твої?»
11 Він сказав їм у відповідь: «Чоловік, Котрого звуть Ісусом, зробив
суміш, помазав нею очі мої і сказав мені: 'Піди в купальню Сілоам і вмийся'. Я пішов, умився та й прозрів».
12 І вони питають його: «Де Він?» Він відповів: «Не знаю!»
13 Повели ж цього колишнього сліпця до фарисеїв.
14 А була субота, коли Ісус зробив суміш і відкрив очі йому.
15 Запитали його також і фарисеї, як він прозрів. А він сказав їм: «Він помазав сумішшю очі мої, і я вмився і
бачу».
16 Декотрі з фарисеїв сказали: «Цей чоловік не від Бога, бо не дотримується суботи». Але інші казали: «Як
може чоловік грішний творити чудеса?» І сталася між ними суперечка.
17 Тоді вони говорять сліпому знову: «Що ти скажеш про Того, Хто відкрив тобі очі?» А він сказав: «Він пророк!»
18 Іудеї, однак, не повірили йому, що він був сліпий і прозрів, доки не покликали батьків того прозрілого.
19 І запитали їх, кажучи: «Чи це ваш син, про котрого ви кажете, що народився сліпим? Як же він тепер
бачить?»
20 Батьки його сказали у відповідь: «Ми знаєм, що це наш син і що він народився сліпим,
21 а як він тепер бачить, ми не знаєм, і хто відкрив йому очі, — не знаєм. Він дорослий, його запитайте, нехай
сам скаже про себе».
22 Так говорили батьки його; вони боялись іудеїв, бо іудеї змовились уже, що коли хто визнає Його за Христа,
того відлучити від синагоги.
23 Тому-то говорили батьки його: «Він дорослий, спитайте його».
24 І вдруге покликали чоловіка, котрий був сліпим, і сказали йому: «Віддай хвалу Богові, ми знаємо, що Чоловік
Той — грішник!»
25 Але він відповів: «Чи Він грішник, я не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу».
26 Знову спитали його: «Що зробив Він з тобою? Як відкрив очі тобі?»
27 Він відповів їм: «Я вже говорив вам, та ви не слухали. Що ще хочете почути? Чи не хочете і ви стати учнями
Його?»
28 Вони ж докорили йому і сказали: «Ти Його учень, а ми учні Мойсея!
29 Ми знаємо, що Бог говорив з Мойсеєм, Цього ж не знаємо, звідки Він!»
30 Чоловік сказав у відповідь: «То ж і дивно, що ви не знаєте звідки
Він, а Він відкрив очі мої.
31 Ми знаємо, що Бог не слухає грішників, але хто шанує Бога і виконує волю Його, того слухає.
32 Від віку не чувано, щоб хто відкрив очі сліпому з народження.
33 Коли б Цей Чоловік був не від Бога, Він не міг би творити нічого».
34 Вони відповіли йому, кажучи: «Ти весь народився в гріхах, і ти будеш нас вчити?» І вигнали його геть.
35 Ісус, почувши, що вони вигнали його геть, і, знайшовши його, сказав йому: «Чи ти віруєш у Сина Божого?»
36 Він сказав у відповідь: «А Хто Він, Пане, щоб я увірував у Нього?»
37 Ісус сказав йому: «Ти бачив Його, і Він говорить з тобою».
38 Він сказав: «Господи, я вірую!» І поклонився Йому.
39 І сказав Ісус: «На суд прийшов Я в світ цей, щоб незрячі бачили, а ті, що бачать, стали сліпими».
40 Почувши це, фарисеї, котрі були з Ним, спитали Його: «Невже і ми сліпі?»
41 Ісус відповів їм: «Якби ви були сліпі, то не мали б гріха, але як ви говорите, що бачите, то і гріх ваш
лишається на вас».
Вiд Iвана 10
1 Істинно, істинно кажу вам: хто входить в кошару овечу не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник.
2 А хто входить дверима, той пастир вівцям.
3 Воротар відчиняє йому, і вівці слухаються голосу його, і він кличе своїх овець по імені і виводить їх.
4 І як виведе своїх овець, то йде перед ними, а вівці йдуть слідом за ним, бо знають голос його.
5 За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу».
6 Цю притчу сказав їм Ісус, але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм.
7 Тому Ісус сказав їм знову: «Істинно, істинно кажу вам: Я двері вівцям.
8 Всі хто приходили переді Мною, то злодії і розбійники, але вівці
не послухали їх.
9 Я двері: хто через Мене увійде, спасеться; і увійде і вийде, і знайде пасовище.
10 Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити та нищити. Я прийшов для того, щоб мали життя і
мали з достатком.
11 Я Пастир добрий! Добрий пастир покладає життя своє за овець.
12 А наймит не пастир, якому вівці не свої, коли бачить, що йде вовк, то залишає овець і втікає, а вовк їх хапає і
розганяє.
13 А наймит тікає, бо він наймит, і не дбає про овець.
14 Я Пастир добрий, і знаю Моїх, а Мої знають Мене.
15 Як Отець знає Мене, так і Я знаю Отця, і Я кладу життя Моє за овець.
16 Також є у Мене і інші вівці, які не з цієї кошари, тих також Мені треба привести. І вони почують голос Мій, і
буде одна отара, і один Пастир!
17 Тому Отець любить Мене, що Я віддаю життя Моє, щоб знову прийняти його.
18 Ніхто не відбирає його в Мене, але Я Сам віддаю його. Я маю владу віддати його і маю владу прийняти його
знову. Цю заповідь отримав Я від Отця Мого».
19 І з-за цих слів виникла знову суперечка між Іудеями.
20 Багато хто з них говорив: «Він демона має і безумствує! Чому слухаєте Його?»
21 Інші ж казали: «Це слова не одержимого демоном! Хіба може демон відкривати очі сліпим?»
22 Було тоді в Єрусалимі свято Відновлення. Була зима.
23 Ісус ходив у храмі, в Соломоновім притворі.
24 Тут іудеї обступили Його і говорили Йому: «Доки будеш тримати нас у непевності? Якщо Ти Христос, то
скажи нам відверто!»
25 Ісус відповів їм: «Я сказав вам, а ви не вірите. Діла, які Я творю в ім'я Отця Мого, свідчать про Мене.
26 Та ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам.
27 Мої вівці слухаються голосу Мого, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною.
28 І Я даю їм життя вічне, і вони не загинуть повік, і ніхто не вихопить їх з руки Моєї.
29 Мій Отець, Котрий дав їх Мені, більший за всіх, і ніхто не може вихопити їх з руки Отця Мого.
30 Я і Отець — одно.
31 Тоді іудеї знову схопили каміння, щоб побити Його.
32 Ісус відповів їм: «Багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за котре з них хочете побити Мене
камінням?»
33 Іудеї відповіли Йому: «Не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богохульство, бо Ти, будучи
людиною, робиш Себе Богом».
34 Ісус відповів їм: «Хіба не написано в Законі вашім: 'Я сказав: Ви боги!?'
35 Якщо Він назвав богами тих, до кого було слово Боже, і не може порушитись Писання,
36 то чому Тому, Кого Отець освятив і послав у світ, говорите: 'Ти богохульствуєш', тому що Я сказав: 'Я Син
Божий?'
37 Якщо Я не творю діл Отця Мого, не вірте Мені.
38 Якщо ж творю, то коли не вірите Мені, вірте ділам, щоб пізнали і повірили, що Отець у Мені і Я в Отці».
39 Тоді знову шукали схопити Його, та Він уникнув рук їхніх.
40 Ісус пішов знов на той бік Йордану, на місце, де раніше хрестив Іоанн, і там перебував.
41 І багато приходило до Нього і казали, що хоч Іоанн не створив жодного чуда, але все, що Іоанн говорив про
Нього, було правдиве.
42 І багато там увірувало в Нього.
Вiд Iвана 11
1 Був один хворий, Лазар з Віфанії, із села Марії і сестри її Марфи.
2 Марія ж, брат якої Лазар був хворий, була та, котра намастила Господа миром і волоссям своїм обтерла ноги
Йому.
3 Сестри послали сказати Йому: «Господи, ось кого Ти любиш, хворий».
4 Але Ісус, почувши це, сказав: «Ця хвороба не на смерть, а на славу Божу, щоб Син Божий прославився через
неї».
5 Ісус любив Марфу, і сестру її, і Лазаря.
6 Коли ж почув, що той хворий, то залишився два дні на тім місці, де перебував.
7 Після цього сказав учням Своїм: «Ходім знову в Іудею!»
8 Учні сказали Йому: «Учителю, чи давно іудеї шукали побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?»
9 Ісус відповів: «Чи не дванадцять годин має день? Хто ходить удень, той не спотикається, бо він бачить
світло світу цього.
0 А хто ходить уночі, той спотикається, бо немає світла з ним».
11 Це сказав Він, а після говорить їм: «Наш друг Лазар заснув, але Я йду розбудити його».
12 А учні сказали Йому: «Господи, якщо він заснув, то одужає».
13 Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14 Тоді Ісус сказав їм просто: «Лазар помер!
15 І Я радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували. Та ходім до нього!»
16 Тоді Фома, названий Близнюк, сказав до учнів: «Ходімо й ми і помремо з Ним».
17 Прийшовши, Ісус довідався, що він уже чотири дні в гробі.
18 Віфанія ж була близько Єрусалиму, стадій з п'ятнадцять.
19 І багато іудеїв прийшло до Марфи і Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім.
20 Марфа, почувши, що Ісус іде, вийшла назустріч Йому, а Марія ж сиділа вдома.
21 І Марфа сказала Ісусові: «Господи, коли б Ти був тут, то не вмер би брат мій!
22 Та й тепер я знаю, що чого тільки Ти попросиш у Бога, то Бог дасть Тобі!»
23 Ісус сказав їй: «Твій брат воскресне!»
24 Марфа сказала Йому: «Знаю, що воскресне у воскресіння, в останній день».
25 Ісус сказав їй: «Я є воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, оживе.
26 І кожен, хто живе і вірує в Мене, — не вмре повіки. Чи ти віриш цьому?»
27 Вона каже Йому: «Так, Господи, я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Грядучий у світ».
28 І, сказавши це, вона пішла і покликала нишком Марію, сестру свою, сказавши: «Учитель тут, і кличе тебе».
29 Марія ж, почувши це, поспішно встала і пішла до Нього.
30 Ісус ще не ввійшов у село, але був на тому місці, де зустріла Його Марфа.
31 Тоді іудеї, котрі були з нею в домі і втішали її, побачивши, що Марія поспішно встала і вийшла, пішли за нею,
думаючи, що вона пішла до гробу, плакати там.
32 Коли ж Марія прийшла туди, де був Ісус і побачила Його, то впала до ніг Його і сказала Йому: «Господи,
коли б Ти був тут, то брат мій не вмер би!»
33 Коли ж Ісус побачив її, що вона плаче, і іудеї, котрі прийшли з нею, також плачуть, то в дусі розжалобився й
зворушився Сам.
34 І запитав: «Де ви поклали його?» Вони відповіли: «Господи, піди і подивись!»
35 Ісус заплакав.
36 А іудеї казали: «Дивись, як Він любив його!»
37 А деякі з них казали: «Чи не міг Цей, що відкрив очі сліпому, вчинити так, щоб і цей не вмер?»
38 Ісус знову пройнявся жалем, і прийшов до гробу. Була це печера, і камінь лежав на ній.
39 Ісус сказав: «Відваліть камінь!» Марфа, сестра померлого, каже Йому: «Господи, вже смердить, бо чотири
дні, як він у гробі».
40 Ісус говорить їй: «Чи Я не сказав тобі, що коли будеш вірувати, то побачиш славу Божу?»
41 І відвалили камінь, де лежав померлий. А Ісус звів очі Свої до неба і сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув
Мене.
42 Я й знав, що Ти завжди почуєш Мене, але сказав для народу, який стоїть тут, щоб увірували, що Ти послав
Мене».
43 Сказавши це, Він голосно промовив: «Лазарю, вийди геть!»
44 І померлий вийшов, обвитий по руках і ногах похоронними пеленами, а обличчя його було зав'язане
хусткою. Ісус сказав їм: «Розв'яжіть його, нехай іде».
45 І багато з іудеїв, котрі поприходили до Марії, побачили, що Ісус вчинив, увірували в Нього.
46 А декотрі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм про те, що Ісус зробив.
47 Тоді первосвященики і фарисеї скликали раду і казали: «Що нам робити? Цей Чоловік чинить багато чудес.
48 Якщо ми залишимо Його так, то всі увірують в Нього, і прийдуть римляни, і заволодіють містом нашим і
народом».
49 А один з них, Кайяфа, був первосвящеником того року, він сказав їм: «Ви не знаєте нічого,
50 і не розумієте, що ліпше для вас, щоб один чоловік умер за людей, аніж, щоб увесь народ загинув».
51 Це ж він сказав не від себе, але, бувши в цім році первосвящеником, пророкував, що Ісус помре за народ;
52 і не тільки народ, але щоб і розсіяних дітей Божих зібрати водно.
53 З того дня вони змовилися убити Його.
54 Тому Ісус уже не ходив між іудеями відкрито, а пішов звідти в околиці поблизу пустині, в місто, яке
називається Єфраїм, і там перебував з учнями Своїми.
55 Наближалась же Пасха іудейська, і багато людей ішли перед Пасхою з усього краю в Єрусалим, щоб
очиститись.
56 Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: «Як ви думаєте? Чи не прийде Він на свято?»
57 А первосвященики і фарисеї дали наказ: коли хто дізнається, де Він буде, нехай повідомить, щоб їм схопити
Його.
Вiд Iвана 12
1 За шість днів до Пасхи прийшов Ісус у Віфанію, де був Лазар, померлий, якого Він воскресив з мертвих.
2 Там приготували Йому вечерю, а Марфа прислуговувала. Був і Лазар одним з тих, що возлежали з Ним.
3 Марія ж взяла фунт нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісусові і витерла їх волоссям
своїм. І дім наповнився пахощами мира.
4 А Іуда Симонів Іскаріот, один з учнів Його, котрий хотів видати Його, сказав:
5 «Чому б не продати це миро за триста динаріїв та не роздати вбогим?»
6 Але він сказав це не тому, що дбав про вбогих, а тому, що був злодій. Він мав при собі скриньку з грошима і
носив, що туди вкидали.
7 Ісус же сказав: «Облиште її. Вона зберегла це на день Мого
похорону.
8 Бо вбогих ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди».
9 Багато з іудеїв дізнались, що Він там, і прийшли не лише заради Ісуса, а щоб бачити Лазаря, котрого Він
воскресив з мертвих.
10 А первосвященики змовились убити і Лазаря.
11 Бо заради нього багато іудеїв приходили і вірували в Ісуса.
12 На другий день багато народу, який прийшов на свято, коли почули, що Ісус іде в Єрусалим,
13 взяли віття пальмове і вийшли назустріч Йому, вигукуючи: «Осанна! Благословен Той, хто йде в ім'я
Господнє, Цар Ізраїля!»
14 А Ісус, знайшовши молодого осла, сів на нього, як написано:
15 «Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі!»
16 Учні Його спочатку не зрозуміли цього, але коли Ісус прославився, тоді згадали, що так було написано про
Нього, і що це зробили Йому.
17 А народ, що був з Ним, свідчив, що Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих.
18 Тому-то народ і зустрів Його, бо почув, що Він зробив таке чудо.
19 Фарисеї ж говорили між собою: «Бачите, що вже нічого не вдієте, бо весь світ іде за Ним!»
20 Серед тих, що прийшли поклонитися на свято, були деякі гелліни.
21 І вони підійшли до Филипа, котрий був з Віфсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: «Добродію, ми
хочемо бачити Ісуса».
22 Филип іде і говорить Андрієві, і потім Андрій і Филип розповідають про це Ісусові.
23 А Ісус відповідає їм, кажучи: «Настав час прославитись Сину Людському.
24 Істинно, істинно кажу вам: якщо зерно пшеничне, впавши в землю, не вмре, то залишиться одно. Коли ж
умре, то принесе багато плоду.
25 Хто любить життя своє, той погубить його; хто ж ненавидить життя своє в цім світі, той збереже його для
життя вічного.
26 Хто служить Мені, нехай іде вслід за Мною: І де Я, там і слуга Мій буде. І хто служить Мені, того вшанує
Отець.
27 Тепер душа Моя стривожилась, і що Мені сказати? Отче, спаси
Мене від години цієї! Та на цю годину Я і прийшов.
28 Отче, прослав Ім'я Своє!» Тоді пролунав голос з неба: «І прославив, і ще прославлю!»
29 Народ, котрий стояв і почув те, говорив: «Це грім». А інші казали: «Ангел говорив Йому».
30 Ісус сказав на це: «Не для Мене був голос цей, а для народу.
31 Нині суд світові цьому; нині князь світу цього буде вигнаний геть.
32 І коли Я буду піднесений від землі, приверну всіх до Себе».
33 Це Він сказав, щоб дати зрозуміти, якою смертю Він помре.
34 Тоді народ відповів Йому: «Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік. Як же Ти кажеш, що Син
Людський мусить умерти. Хто Цей Син Людський?»
35 Ісус тоді сказав їм: «Ще короткий час світло з вами. Ходіть, поки ще світло, щоб темрява не обгорнула вас.
Бо хто ходить в темряві, не знає, куди йде.
36 Доки світло з вами, віруйте в світло, щоб бути синами світла». Сказавши це, Ісус відійшов від них і зник.
37 Стільки чудес Він учинив перед ними, та вони не увірували в Нього,
38 щоб збулося слово пророка Ісайї, який сказав: «Господи, хто повірив тому, що чув від нас? І кому рука
Господня відкрилась?»
39 Тому вони не могли увірувати що, як ще сказав Ісайя:
40 «Засліпив цей народ очі свої і закам'янив серце своє, щоб не бачити очима, і не розуміти серцем, і не
навернутись, щоб Я зцілив їх».
41 Це сказав Ісайя, коли бачив славу Його і говорив про Нього.
42 Проте багато хто із начальників увірували в Нього, та через фарисеїв не признавались, щоб не відлучили їх
від синагоги.
43 Бо полюбили славу людську більше, ніж славу Божу.
44 А Ісус проголосив, кажучи: «Хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене!
45 І хто бачить Мене, бачить Того, Хто послав Мене!
46 Я, світло, прийшов у світ, щоб кожен, хто вірує в Мене, не залишався в темряві.
47 Коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, а спасти світ!
48 Хто відкидає Мене і не приймає слів Моїх, той має суддю собі: слово, яке Я говорив, воно буде судити його
останнього дня.
49 Бо Я говорив не від Себе, але Отець, Котрий послав Мене, Він дав Мені заповідь, що сказати і що говорити!
50 І Я знаю, що заповідь Його, то життя вічне. Отже, що Я говорю, говорю, як сказав Мені Отець».
Вiд Iвана 13
1 Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що,
полюбивши Своїх, котрі в світі, полюбив їх до кінця.
2 І під час вечері, коли диявол вже вклав у серце Іуді Симонову Іскаріоту, видати Його,
3 Ісус, знаючи, що Отець віддав усе в руки Його, і що Він вийшов від Бога і відходить до Бога,
4 встав з вечері, зняв з Себе верхню одежу і, взявши рушник, підперезався.
5 Потім налив води в умивальницю і почав обмивати ноги учням і витирати рушником, яким був підперезаний.
6 Підходить до Симона Петра, а той каже Йому: «Господи, Ти митимеш мені ноги?»
7 Ісус сказав йому у відповідь: «Те, що Я роблю, ти не розумієш тепер, але потім зрозумієш!»
8 Петро каже Йому: «Ти не вмиєш ніг моїх повік!» Ісус відповів йому: «Якщо Я не вмию, ти не матимеш частки зі
Мною».
9 Симон Петро говорить Йому: «Господи, не тільки ноги мої, але й руки і голову!»
10 Ісус сказав йому: «Обмитому треба тільки ноги обмити, бо він чистий увесь; і ви чисті, та не всі».
11 Бо Він знав Свого зрадника, і тому сказав: «Не всі ви чисті».
12 Коли ж Він обмив їм ноги і надів одежу Свою, то знову возліг і сказав їм: «Чи знаєте, що Я зробив вам?
13 Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є.
14 Отже, коли Я, Господь і Учитель, обмив вам ноги, то і ви повинні мити ноги один одному.
15 Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам.
16 Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший від того, хто послав
його.
17 Коли це знаєте, то блаженні ви, коли виконуєте.
18 Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого вибрав, але щоб збулося Писання: 'той, хто їсть хліб зі Мною, підняв
на Мене п'яту свою'.
19 Тепер кажу вам, перше ніж це збулося, щоб коли збудеться, ви увірували, що це Я.
20 Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той
приймає Того, Хто послав Мене!»
21 Сказавши це, Ісус стривожився духом, засвідчив і сказав: «Істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть
Мене!»
22 Тоді учні озиралися один на одного, не розуміючи про кого Він говорить.
23 Один з учнів Його, котрого Ісус любив, возлежав, прихилившись до грудей Ісуса.
24 Йому Симон Петро дав знак, щоб запитав: «Хто той, про кого Він говорить?»
25 Він, прихилившись до грудей Ісуса, запитав Його: «Господи, хто це?»
26 Ісус відповів: «Той, кому Я, вмочивши, подам кусок хліба». І, вмочивши кусок, подав Іуді Симонову Іскаріоту.
27 Після цього куска, увійшов у нього сатана. Тоді Ісус сказав йому: «Що робиш, — роби швидше!»
28 Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, про що Він сказав йому.
29 А поскільки в Іуди була скринька з грошима, то деякі думали, що Ісус сказав йому: «Купи, що нам потрібно
на свято, або щоб дав щось убогим».
30 Він же, взявши кусок, негайно вийшов. Була ж ніч.
31 Коли ж він вийшов, Ісус сказав: «Нині Син Людський прославився, і Бог прославився в Ньому.
32 Коли Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його.
33 Діти, не довго вже бути Мені з вами! Ви будете шукати Мене, але, як Я сказав іудеям: 'Куди Я йду, ви не
зможете прийти', так і
вам Я кажу тепер.
34 Нову заповідь Я даю вам: любіть один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного!
35 По тому пізнають усі, що ви учні Мої, коли будете мати любов між собою».
36 Симон Петро сказав Йому: «Господи, куди Ти йдеш?» Ісус відповів йому: «Куди Я йду, ти не можеш тепер за
Мною іти, але потім підеш за Мною».
37 Петро говорить Йому: «Господи, чому я не можу йти за Тобою тепер? Я покладу життя моє за Тебе!»
38 Ісус відповів: «Ти покладеш життя твоє за Мене? Істинно, істинно кажу тобі: ще півень не заспіває, як ти
зречешся Мене тричі.
Вiд Iвана 14
1 Нехай серце ваше не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте.
2 В домі Отця Мого багато осель, коли б ні, то Я сказав би вам, що йду приготувати місце для вас.
3 І коли піду і приготую місце для вас, Я прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були, там де Я.
4 А куди Я йду, то ви знаєте, і дорогу знаєте».
5 Хома сказав Йому: «Господи, ми не знаєм, куди Ти йдеш, як можемо знати дорогу?»
6 Ісус сказав йому: «Я путь, і істина, і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.
7 Якби ви знали Мене, то знали б Отця Мого. І віднині знаєте Його і бачили Його».
8 Филип сказав Йому: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить того нам!»
9 Ісус же сказав йому: «Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той бачив і Отця
Мого, то як же ти кажеш: 'Покажи нам Отця?'
10 Хіба ти не віриш, що Я в Отці, а Отець в Мені? Слова, які Я говорю вам, говорю не від Себе, а Отець,
Котрий перебуває в Мені, Він творить діла.
11 Вірте Мені, що Я в Отці, а Отець в Мені, а якщо не так, то вірте Мені по самим ділам.
12 Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, то діла, які Я творю, і він створить; і більше цих створить, бо Я
йду до Отця.
13 І коли що будете просити в ім'я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Синові.
14 Коли чого попросите в ім'я Моє, Я зроблю.
15 Якщо любите Мене, то виконуйте заповіді Мої.
16 І Я вблагаю Отця, і Він дасть вам іншого Утішителя, щоб перебував з вами повік.
17 Духа істини, Котрого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; а ви ж знаєте Його, бо Він
перебуває з вами і буде у вас.
18 Не залишу вас сиротами; прийду до вас!
19 Ще трохи, і світ уже не побачить Мене; а ви побачите Мене, бо Я живу, і ви будете жити.
20 В той день пізнаєте ви, що Я в Отці Моїм, і ви в Мені, а Я в вас.
21 Хто знає заповіді Мої і виконує їх, той любить Мене; хто ж любить Мене, того полюбить Отець Мій, і Я
полюблю його, і явлюся йому Сам».
22 Іуда, не Іскаріот, говорить Йому: «Господи, що це, що Ти хочеш явити Себе нам, а не світові?»
23 Ісус сказав йому у відповідь: «Хто любить Мене, той береже слово Моє, і Отець Мій полюбить його, і Ми
прийдемо до нього, і оселю сотворимо у нього.
24 Хто не любить Мене, не зберігає слів Моїх, а слово, яке ви чуєте, не Моє, а Отця, Котрий послав Мене.
25 Це сказав Я вам, перебуваючи з вами.
26 Але Утішитель, Дух Святий, Котрого Отець пошле в ім'я Моє, навчить вас всього і нагадає вам усе, що Я
говорив вам.
27 Мир залишаю вам; Мій мир даю вам: не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і
нехай не лякається.
28 Ви чули, що Я сказав вам: 'Я йду і прийду до вас'. Якби ви любили Мене, то ви б раділи, бо Я сказав, що Я
йду до Отця, бо Отець Мій більший за Мене.
29 І ось Я сказав вам, перш ніж збулося, щоб ви повірили, коли збудеться.
30 Вже не багато Мені говорити з вами, бо йде князь світу цього, але в Мені не має нічого.
31 Але щоб світ знав, що Я люблю Отця і, як Отець заповів Мені, так і творю. Вставайте, підемо звідси!
Вiд Iвана 15
1 Я є істинна виноградна лоза, а Отець Мій — Виноградар.
2 Всяку гілку в Мене, яка не приносить плоду, Він відсікає, а всяку, яка приносить плід, очищає, щоб більше
принесла плоду.
3 Ви вже очищені через слово, яке Я говорив вам.
4 Перебувайте в Мені, і Я в вас. Як гілка не може приносити плоду, сама від себе, коли не буде на лозі, так і ви,
коли не будете в Мені.
5 Я є лоза, а ви гілля. Хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду, бо без Мене не можете
робити нічого.
6 Коли хто не перебуває в Мені, буде відкинений геть, як гілка, і засохне; а такі гілки збирають, вкидають у
вогонь і вони згоряють.
7 Коли будете перебувати в Мені, і слова Мої у вас будуть, то чого б ви не захотіли, просіть, і буде вам.
8 Тим прославиться Отець Мій, коли ви принесете багато плоду і будете учнями Моїми.
9 Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас; перебувайте в любові Моїй.
10 Якщо будете виконувати заповіді Мої, то будете перебувати в любові Моїй, як і Я виконую заповіді Отця
Мого і перебуваю в любові Його.
11 Це сказав Я вам, щоб радість Моя перебувала у вас, і щоб радість ваша була повна.
12 Це є заповідь Моя: любіть один одного, як Я полюбив вас!
13 Немає більше від тієї любові, коли хто покладе життя своє за друзів своїх.
14 Ви — друзі Мої, якщо виконуєте все, що Я заповідаю вам.
15 Я вже не називаю вас рабами, бо раб не знає, що робить господар його; а Я назвав вас друзями, бо сказав
вам все, що чув від Отця Мого.
16 Не ви вибрали Мене, а Я вибрав вас і поставив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і щоб плід ваш
перебував, щоб чого тільки ви
попросите в Отця в ім'я Моє, Він дав вам.
17 Це Я заповідаю вам: любіть один одного.
18 Коли світ ненавидить вас, то знайте, що він зненавидів Мене перше, ніж вас.
19 Коли б ви були від світу, то світ любив би своє, а коли ви не від світу, а Я вибрав вас від світу, тому світ
ненавидить вас.
20 Пам'ятайте слово, яке Я говорив вам: 'Раб не більший від господаря свого'. Якщо Мене переслідували, то
будуть переслідувати і вас; якщо зберігали Моє слово, то будуть зберігати і ваше.
21 А все це зроблять вам за ім'я Моє, бо не знають Того, Хто послав Мене.
22 Коли б Я не прийшов і не говорив їм, вони не мали б гріха, а тепер не мають виправдання за гріх свій.
23 Хто ненавидить Мене, той ненавидить і Отця Мого.
24 Коли б Я не творив між ними діл, яких ніхто інший не робив, то не мали б гріха, а тепер вони бачили і
зненавиділи: і Мене, і Отця Мого.
25 Але нехай справдиться слово, яке є написане в Законі їхньому: 'Зненавиділи Мене даремно'.
26 Коли ж прийде Утішитель, Котрого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Котрий від Отця походить, Він
засвідчить про Мене.
27 І ви також будете свідчити про Мене, тому що ви зі Мною від початку.
Вiд Iвана 16
1 Це сказав Я вам, щоб ви не спокусилися.
2 Вас виженуть із синагог. Навіть прийде година, коли кожен, хто буде вбивати вас, буде думати, що тим він
служить Богові.
3 І це будуть робити вам, бо вони не пізнали ні Отця, ні Мене.
4 Та це Я сказав вам, щоб, коли прийде той час, ви згадали, що Я говорив вам про те. Не говорив же цього вам
спочатку, бо Я був з вами.
5 Тепер же Я йду до Того, Хто послав Мене, і ніхто з вас не питає Мене: 'Куди Ти йдеш?'
6 Та від того, що Я сказав вам, смуток сповнив серця ваші.

7 Але Я істину кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас, а коли піду,
то пошлю Його до вас.
8 І коли Він прийде, то докорить світ за гріх, і за правду, і за суд:
9 за гріх, що не вірують в Мене;
10 за правду, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене;
11 а за суд, бо князь світу цього засуджений.
12 Я маю ще багато сказати вам, та ви не можете збагнути цього тепер.
13 Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину, бо не від Себе говорити буде, але буде
говорити, що почує, і майбутнє сповістить вам.
14 Він прославить Мене, бо візьме з Мого і звістить вам.
15 Все, що Отець має Моє. Тому Я сказав, що Він візьме з Мого і звістить вам.
16 Ще трохи, і ви не побачите Мене більше, і незабаром ви знову побачите Мене, бо Я йду до Отця».
17 Дехто з учнів Його говорили один одному: «Що це, що Він сказав нам: 'Ще трохи, і ви не побачите Мене, і
незабаром знову ви побачите Мене', та: 'Я йду до Отця?'»
18 Отже, вони говорили: «Що це говорить Він: 'Ще трохи?' Не знаємо, що каже».
19 Ісус відчув, що хочуть спитати Його, і Він сказав їм: «Чи не про те ви питаєте один в одного, що Я сказав: 'Ще
трохи, і ви не побачите Мене, і незабаром знову ви побачите Мене?'
20 Істинно, істинно кажу вам: ви будете плакати і ридати, а світ буде радіти; ви будете сумувати, але смуток
ваш перетвориться на радість вам.
21 Жінка, коли родить, має скорботу, бо прийшла година її, але коли вона народить дитину, уже не пам'ятає
скорботи від радості, тому що народилася на світ людина.
22 Так і ви тепер маєте смуток, але Я побачу вас знову і серце ваше буде радіти; і радості вашої ніхто не
відніме від вас.
23 І в той день ви не спитаєте Мене ні про що. Істинно, істинно кажу вам: про що тільки попросите в Отця в
ім'я Моє, Він дасть вам.
24 Донині ви не просили нічого в ім'я Моє; просіть і одержите, щоб
радість ваша була повна.
25 Це Я говорю вам у притчах, але надходить час, коли Я не буду більше говорити вам притчами, а просто
звіщу вам про Отця.
26 В той день ви будете просити в ім'я Моє, і Я не скажу, що буду благати Отця за вас,
27 бо Сам Отець любить вас, тому що ви полюбили Мене і увірували, що Я зійшов від Бога.
28 Я зійшов від Отця і прийшов у світ; і знов залишаю світ і йду до Отця».
29 Учні Його сказали Йому: «Ось тепер Ти говориш зрозуміло, і не говориш притчами.
30 Тепер бачимо, що Ти знаєш все і не потребуєш, щоб хтось питав Тебе; тому і віруємо, що Ти від Бога
зійшов».
31 Ісус відповів їм: «Тепер віруєте?
32 Ось, надходить час, і вже настав, що ви розсієтесь кожний у свою сторону і Мене залишите Одного, але Я
не один, бо Отець зі Мною.
33 Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. В світі будете мати скорботу, але будьте відважні: Я переміг світ!»
Вiд Iвана 17
1 Після цих слів Ісус звів очі Свої до неба і сказав: «Отче, прийшла година: прослав Сина Твого, щоб і Син
прославив Тебе;
2 бо Ти дав Йому владу над всякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, Він дав життя вічне.
3 Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе Єдиного Істинного Бога, та посланого Тобою Ісуса Христа.
4 Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати.
5 І нині, прослав Ти Мене Отче, У Тебе Самого тією славою, яку Я мав у Тебе ще тоді, коли не було світу.
6 Я відкрив ім'я Твоє людям, котрих Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово
Твоє.
7 Нині зрозуміли вони, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе.
8 Слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли істинно, що Я зійшов від Тебе, і увірували,
що Ти послав Мене.
9 Я благаю за них; Я не благаю за світ, але за тих, кого Ти дав Мені,
бо вони Твої.
10 І все Моє — Твоє і Твоє — Моє, і Я прославився в них.
11 Я вже не в світі, а вони в світі, і Я йду до Тебе. Отче Святий, збережи їх в ім'я Твоє, котрих Ти дав Мені, щоб
вони були одно, як і Ми.
12 Коли Я був з ними в світі, Я зберігав їх в ім'я Твоє; тих котрих Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув,
крім сина погибелі, щоб здійснилося Писання.
13 Нині ж до Тебе йду, а це говорю в світі, щоб вони мали в собі радість Мою досконалу.
14 Я передав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу.
15 Не благаю, щоб Ти взяв їх зі світу, але щоб зберіг їх від зла.
16 Вони не від світу, як і Я не від світу.
17 Освяти їх істиною Твоєю; Твоє слово є істина.
18 Як Ти послав Мене в світ, так і Я послав їх в світ.
19 І за них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.
20 Не за них тільки благаю, але й за віруючих у Мене через слово їхнє.
21 Нехай будуть усі єдино: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі. Щоб і вони були одно в Нас, щоб світ увірував, що Ти
послав Мене.
22 І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: нехай будуть одне, як Ми є одно.
23 Я в них і Ти в Мені, щоб вони були досконалі в єдності, і щоб світ пізнав, що Ти послав Мене і полюбив їх, як
полюбив Мене.
24 Отче, котрих Ти дав Мені, бажаю, щоб там де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав
Мені, бо Ти полюбив Мене ще до створення світу.
25 Отче Праведний! Світ не пізнав Тебе, а Я пізнав Тебе, і вони пізнали, що Ти послав Мене.
26 І Я відкрив їм ім'я Твоє, і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я в них!»
Вiд Iвана 18
1 Сказавши це, Ісус вийшов з учнями Своїми за потік Кедрон, де був сад, в який увійшов Сам і учні Його.

2 Знав же це місце і Іуда, зрадник Його, бо Ісус часто збирався там з учнями Своїми.
3 Отже, Іуда, взявши загін воїнів і слуг первосвящеників і фарисеїв, привів їх туди з ліхтарями, смолоскипами та
зброєю.
4 А Ісус, знаючи все, що має статися з Ним, вийшов і спитав їх: «Кого шукаєте?»
5 Йому відповіли: «Ісуса Назарея». Ісус сказав їм: «Це Я». Стояв же з ними і Іуда, зрадник Його.
6 Коли ж Він сказав їм: «Це Я!», вони відступили назад і попадали на землю.
7 Знову запитав їх: «Кого шукаєте?» Вони сказали: «Ісуса Назарея!»
8 Ісус відповів: «Я сказав вам, що це Я! Отже, коли ви шукаєте Мене, залиште їх, нехай ідуть»,
9 щоб справдилося слово, сказане Ним: «З тих, котрих Ти дав Мені, Я не згубив нікого».
10 Тоді Симон Петро, маючи меч, вихопив його і вдарив раба первосвященика і відсік йому праве вухо. Ім'я
раба було Малх.
11 Але Ісус сказав Петрові: «Вклади меч у піхви. Невже Мені не пити чашу, яку дав Мені Отець?»
12 Тоді воїни, сотник і слуги іудейські взяли Ісуса і, зв'язавши Його,
13 повели Його спочатку до Анни, бо він був тесть Кайяфи, котрий був первосвящеником того року.
14 Кайяфа ж був той, що радив іудеям, що краще, щоб один чоловік помер за народ.
15 А Симон Петро та інший учень йшли слідом за Ісусом. Той учень був відомий первосвященикові, і він
увійшов з Ісусом у двір первосвященика.
16 Але Петро стояв зовні за дверима. Тоді другий учень, котрий був відомий первосвященикові, вийшов і
попросив служницю, і увів Петра.
17 І ось раба воротарка каже Петрові: «Чи ти не з учнів Цього Чоловіка?» Він відповів: «Ні».
18 Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і
грівся.
19 А первосвященик запитав Ісуса про учнів і про вчення Його.
20 Ісус відповів йому: «Я говорив явно світові; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, куди завжди іудеї
збиралися, і таємно не
говорив нічого.
21 Навіщо питаєш Мене? Запитай тих, які чули, що Я говорив їм. Ось вони знають, що Я говорив».
22 Коли Він сказав це, один зі слуг, що стояв близько, вдарив Ісуса по щоці, кажучи: «Так Ти відповідаєш
первосвященикові?»
23 Ісус відповів йому: «Якщо Я сказав зле, доведи, що зле; коли ж добре, чого ж ти б'єш Мене?»
24 Тоді Анна відіслав Його зв'язаного до первосвященика Кайяфи.
25 А Симон Петро стояв і грівся. І спитали його: «Чи ти не з учнів Його?» Він відрікся і сказав: «Ні!»
26 Один з рабів первосвященика, родич тому, котрому Петро відсік вухо, говорить: «Чи ж не бачив я тебе в
саду з Ним?»
27 Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень.
28 Від Кайяфи повели Ісуса в Преторію. Був ранок. Вони не увійшли в Преторію, щоб не осквернитись, але щоб
могли їсти пасху.
29 Пілат вийшов до них і сказав: «У чому ви звинувачуєте цього Чоловіка?»
30 Вони сказали у відповідь йому: «Якби Він не був злочинцем, ми б не видали Його тобі».
31 Пілат сказав їм: «Візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його». Іудеї відповіли йому: «Нам не дозволено
віддавати на смерть нікого».
32 Щоб збулося слово Ісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
33 Тоді Пілат знову вийшов в Преторію, покликав Ісуса і сказав Йому: «Ти Цар Іудейський?»
34 Ісус відповів: «Чи від себе ти кажеш, чи інші сказали тобі про Мене?»
35 Пілат відповів: «Хіба я Іудей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені. Що Ти зробив?»
36 Ісус відповів: «Моє Царство не від світу цього. Коли б Моє Царство було від світу цього, то слуги б Мої
подвизалися за Мене, щоб Я не був виданий іудеям, але нині Моє Царство не звідси.
37 Пілат сказав Йому: «Отже, Ти Цар?» Ісус відповів: «Ти говориш, що Я Цар; Я на те народився, і для того
прийшов в світ, щоб засвідчити про істину. І кожен, хто від істини, слухає голос Мій».

38 Пілат спитав Його: «Що є істина?» І, сказавши це, знову вийшов до іудеїв і каже їм: «Я не знаходжу ніякої
вини в Нім.
39 Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху. Чи хочете, відпущу вам Царя Іудейського?»
40 Тоді закричали всі знову, кажучи: «Не Його, а Варавву!» А Варавва був розбійником.
Вiд Iвана 19
1 Тоді Пілат узяв Ісуса і звелів бити Його.
2 І воїни, сплівши вінок з тернини, і поклали Йому на голову та наділи на Нього багряницю;
3 і говорили: «Радій, Царю Іудейський!» І били Його в обличчя.
4 Пілат знову вийшов і сказав: «Ось я виводжу Його вам, щоб ви знали, що не знаходжу ніякої провини в Ньому».
5 Тоді Ісус вийшов в терновому вінку і в багряниці. А Пілат сказав: «Це, Чоловік!»
6 Коли первосвященики і старійшини побачили Його, то закричали, кажучи: «Розіпни, розіпни Його!» Пілат
сказав їм: «Візьміть Його ви і розіпніть, бо я не знаходжу вини в Ньому».
7 Іудеї відповіли йому: «Ми маєм Закон, і згідно закону Він мусить вмерти, бо Він зробив Себе Сином Божим».
8 Коли Пілат почув це слово, то ще більше злякався.
9 І знову вернувся в Преторію і спитав Ісуса: «Звідки Ти?» Та Ісус не відповів Йому.
10 Тоді Пілат сказав Йому: «Не відповідаєш мені? Чи ти не знаєш, що я маю владу розп'ясти Тебе і маю владу
відпустити Тебе?»
11 Ісус відповів: «Ти не мав би ніякої влади наді Мною, коли б не було дано тобі згори; тому-то, більший гріх на
тому, хто видав Мене тобі».
12 З того часу Пілат намагався відпустити Його, але іудеї кричали: «Якщо відпустиш Його, то ти не друг
кесареві! Всякий, хто робить себе царем, противник кесареві!»
13 Коли Пілат почув ці слова, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфостротон, а по-єврейськи
гаввафа.
14 Тоді була п'ятниця перед Пасхою; і шоста година. І Пілат сказав іудеям: «Ось Цар ваш!»

15 Вони ж закричали: «Візьми, візьми, розіпни Його!» Пілат каже їм: «Чи царя вашого розіпну?»
Первосвященики відповіли: «Немає у нас Царя, крім кесаря!»
16 Тоді він видав їм Його на розп'яття. І взяли Ісуса і повели.
17 І, несучи хреста Свого, Він вийшов на місце, зване Череповищем, по-єврейськи Голгофа.
18 Там розп'яли Його, а з Ним двох інших, з одного і другого боку, а Ісуса ж посередині.
19 Пілат звелів написати напис і прибити на хресті. Було ж там написано: «Ісус Назарянин, Цар Іудейський».
20 Той напис читало багато іудеїв, бо місце, де Ісус був розп'ятий, було недалеко від міста. А було написано
по-єврейськи, по-грецьки і по-римськи.
21 А первосвященики іудейські казали Пілатові: «Не пиши: 'Цар Іудейський', але, що Він говорив: 'Я — Цар
Іудейський'».
22 Пілат відповів: «Що я написав, те написав!»
23 Воїни ж, розп'явши Ісуса, взяли одежу Його і розділили її на чотири частини, для кожного воїна по частині, а
також і хітон. А хітон же не був зшитий, а весь тканий зверху.
24 І вони сказали один одному: «Не будем дерти його, але кинемо жереб на нього, кому буде», — щоб збулося
Писання: «Розділили ризи Мої між собою і про одежу Мою кидали жереб». Так воїни і зробили.
25 Біля хреста Ісуса стояли мати Його, сестра матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
26 Коли Ісус побачив матір та учня, що стояв тут, котрого Він любив, то сказав матері Своїй: «Жоно, ось син
твій».
27 Тоді сказав учневі: «Ось мати твоя!» І з того часу той учень взяв її до себе.
28 Після цього, Ісус, знаючи, що вже все завершилось, щоб збулося Писання, каже: «Я хочу пити!»
29 Тут стояла посудина, повна оцту. Воїни, намочивши губку оцтом і настромивши її на тростину, піднесли до
уст Його.
30 Коли ж Ісус спробував оцту, то сказав: «Звершилось!» І, схиливши голову, віддав дух.
31 А як тоді була п'ятниця, то іудеї, щоб тіла не залишати на хрестах у суботу, бо ця субота була великим
днем, просили Пілата, щоб
перебити розіп'ятим гомілки і зняти їх.
32 То ж прийшли воїни і перебили гомілки в першого і в другого, розп'ятого з Ним.
33 А прийшовши до Ісуса, і побачили, що Він уже вмер, — не перебили Йому гомілок,
34 але один з воїнів списом проколов Йому ребра: і відразу витекла кров і вода.
35 А той, що бачив це, засвідчив і свідчення його правдиве; і він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
36 Бо це сталося, щоб здійснилося Писання: «Кістки Його не будуть поламані».
37 І знов інше Писання говорить: «Дивитись будуть на Того, Кого прокололи».
38 Після цього, Йосиф з Арімафеї, учень Ісуса, але таємний, бо боявся іудеїв, просив Пілата, щоб зняти тіло
Ісуса. І Пілат дозволив. І він прийшов і зняв тіло Ісуса.
39 Прийшов також і Никодим, котрий раніше приходив до Ісуса вночі, і приніс суміш зі смирни і алое, літрів зо
сто.
40 І так вони взяли тіло Ісуса, обгорнули Його полотном з пахощами, як то ховають за іудейським звичаєм.
41 На тому місці, де Він був розп'ятий, був сад, а в саду новий гріб, в якому ніхто ніколи не лежав.
42 Там поклали Ісуса заради п'ятниці іудейської, бо поблизу був гріб.
Вiд Iвана 20
1 У перший же день тижня, прийшла до гробу Марія Магдалина вранці, як ще було темно, і бачить, що камінь
відвалений від гробу.
2 Отож, біжить і приходить до Симона Петра і до другого учня, котрого Ісус любив, і каже їм: «Взяли Господа з
гробу, і не знаємо, де поклали Його».
3 Негайно вийшов Петро і другий учень та пішли до гробу.
4 Вони бігли обидва разом, але другий учень біг швидше за Петра, і він прибіг перший до гробу;
5 і, нахилившись, бачить лежать пелени, але не ввійшов.
6 Тоді Симон Петро приходить слідом за ним і, ввійшовши в гріб,
бачить пелени, що лежали там,
7 і хустина, яка була на голові Його, лежала згорнена не з пеленами, а осторонь в іншому місці.
8 Тоді ввійшов і другий учень, котрий перший прийшов до гробу, і побачив, і увірував.
9 Бо ще не розуміли з Писання, що Він має воскреснути з мертвих.
10 І учні повернулись знову до себе.
11 А Марія стояла біля гробу і плакала. І, плачучи, вона нахилилась до гробу,
12 і бачить двох ангелів у білих одежах, які сиділи: один в головах, а другий у ногах, де лежало тіло Ісусове.
13 І вони питають її: «Жінко, чого плачеш?» Вона відповіла їм: «Взяли мого Господа, і я не знаю, де поклали
Його».
14 І, сказавши це, вона обернулась і побачила Ісуса, що стояв, та не пізнала, що то Ісус.
15 Ісус спитав її: «Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш?» Вона, думаючи, що це садівник, говорить Йому:
«Пане, якщо ти виніс Його, скажи мені, де ти поклав Його, і я візьму Його».
16 Ісус сказав їй: «Маріє!» А вона обернулась і сказала Йому: «Раввуні!» Що означає: «Учителю!»
17 Ісус говорить їй: «Не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого, а йди до братів Моїх і скажи їм:
'Я йду до Отця Мого і Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого'».
18 Марія Магдалина прийшла і сповістила учням, що вона бачила Господа і що Він сказав їй це.
19 Того ж першого дня тижня, увечері, коли двері дому, де зібрались учні Його, були замкнені з остраху перед
іудеями, прийшов Ісус, став посередині і говорить їм: «Мир вам!»
20 І, сказавши це, показав їм руки Свої і ребра Свої. Учні зраділи, побачивши Господа.
21 Ісус же сказав їм вдруге: «Мир вам! Як Отець послав Мене, так і Я посилаю вас».
22 Сказавши це, Він дунув і каже їм: «Прийміть Духа Святого;
23 кому гріхи простите, простяться, на кому залишите, залишуться».
24 А Фома, один з дванадцятьох, названий Близнюком, не був з ними, коли приходив Ісус.
25 Інші ж учні сказали йому: «Ми бачили Господа!» А він сказав їм:
«Якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в
ребра Його, — не повірю».
26 Після восьми днів, знову учні Його були вдома, і Хома з ними. Ісус прийшов, як двері були замкнені, і став
посеред них і сказав: «Мир вам!»
27 Потім говорить Фомі: «Дай палець твій сюди і подивись на руки Мої, простягни і руку твою і вложи в ребра
Мої. І не будь невіруючим, а віруючим».
28 Фома сказав у відповідь: «Господь мій і Бог мій!»
29 Ісус сказав йому: «Ти повірив, тому, що побачив Мене? Блаженні ті, що не бачили і увірували!»
30 Багато й інших чудес створив Ісус перед учнями Своїми, які не записані в книзі цій.
31 Це ж написано, щоб ви увірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і віруючи, мали життя в ім'я Його.
Вiд Iвана 21
1 Після того Ісус з'явився знов учням Своїм біля моря Тиверіядського. А з'явився так:
2 були разом Симон Петро, Фома, званий Близнюком, Нафанаїл з Кани Галілейської, обидва сини Зеведеєві і
двоє інших з учнів Його.
3 І Симон Петро говорить їм: «Іду ловити рибу!» Вони кажуть йому: «Ми також підемо з тобою!» І вони пішли і
увійшли в човен. І в ту ніч не зловили нічого.
4 А як настав ранок, Ісус стояв на березі, але учні не пізнали, що то Ісус.
5 Ісус запитав їх: «Діти, чи є у вас яка їжа?» Вони відповіли Йому: «Нема!»
6 Він сказав їм: «Закиньте сіті праворуч човна і піймаєте». Вони закинули, і вже не могли витягнути сіті через
велику кількість риби.

7 Тоді учень, котрого Ісус любив, говорить Петрові: «Це ж Господь!» А коли Симон же Петро почувши, що це
Господь, накинув на себе одежу, бо був нагий, і кинувся в море.
8 А інші учні припливли в човні, бо були недалеко від берега, ліктів зо двісті, тягнучи сітку з рибою.
9 А коли вийшли на берег, то побачили розкладений вогонь, а на ньому рибу і хліб.
10 Ісус сказав їм: «Принесіть риби, яку ви тепер піймали».
11 Симон Петро пішов і витягнув сітку на берег, повну великої риби, — сто п'ятдесят три. І від такої кількості не
прорвалася сітка.
12 Ісус сказав їм: «Ідіть, снідайте!» Та ніхто з учнів не смів запитати Його: «Хто Ти?», бо знали, що це Господь.
13 Ісус приходить, бере хліб і дає їм, а також і рибу.
14 Це вже третій раз Ісус з'явився учням Своїм, після Свого воскресіння з мертвих.
15 Коли вони снідали, Ісус говорить Симону Петрові: «Симоне Йонин, чи ти любиш Мене більше, ніж вони?»
Він відповів Йому: «Так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе». Ісус каже йому: «Паси ягнят Моїх!»
16 Ісус питає його вдруге: «Симоне Йонин, чи ти любиш Мене?» Той відповів Йому: «Так, Господи. Ти знаєш,
що люблю Тебе!» Він сказав йому: «Паси вівці Мої!»
17 Говорить йому втретє: «Симоне Йонин, чи ти любиш Мене?» Петро засмутився, що втретє спитав його: «Чи
любиш Мене?» І відповів Йому: «Господи, Ти все знаєш. Ти знаєш, що я люблю Тебе!» Ісус каже йому: «Паси
вівці Мої!
18 Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодий, то ти сам підперезувався і ходив, куди хотів, а коли
постарієш, то простягнеш руки твої і інший підпереже тебе та й поведе, куди не схочеш».
19 Це ж Він сказав, даючи розуміти, якою смертю прославить Бога. Сказавши це, говорить йому: «Йди за
Мною!»

20 Петро ж оглянувся і побачив учня, що йшов за ним, якого Ісус любив, котрий під час вечері прихилився до
грудей Його і спитав: «Господи, хто видасть Тебе?»
21 Побачивши його, Петро питає Ісуса: «Господи, а він що?»
22 Ісус відповів йому: «Коли Я схочу, щоб він залишився, поки прийду, то що тобі до того? Ти йди за Мною!»
23 І пронеслося це слово між братами, що той учень не вмре. Але Ісус не сказав йому, що не вмре, а сказав:
«Коли Я схочу, щоб він залишився, аж поки прийду, то що тобі до того?»
24 Цей учень і свідчить про це і написав це; і знаємо, що правдиве свідчення його.
25 Багато й іншого створив Ісус; але коли б написати про те докладно, то думаю, що і сам світ не вмістив би
написаних книг. Амінь.